У Неділю Святих Отців, яка цього року припадає на 1 червня, владика Володимир виголосив проповідь в Архикатедральному соборі святого Юра. У центрі роздумів – місце людини у Божому задумі, значення молитви, віри та місії у сучасному світі. Проповідь торкнулася важливих історичних подій (зокрема І-го Вселенського Собору у Нікеї), викликів сьогодення та духовної місії кожного християнина – від дитинства до зрілості.

(Євангеліє від Йоана 17, 1–13)

МІЖ ВОЗНЕСІННЯМ І ЗІСЛАННЯМ СВЯТОГО ДУХА

У нашому літургійному календарі перебуваємо між святами Вознесіння Господнього та Зіслання Святого Духа. Триває декада місійності. В контексті празника Вознесіння дехто, можливо, ставив собі запитання: чи Бог не залишив світ? Адже, на жаль, є ті, які заперечують існування Бога, вважаючи себе атеїстами.

ПРО ВІРУ І МОЛИТВУ ДІТЕЙ ТА ДОРОСЛИХ

Але чи дитина, яка в молитві простягає руки до неба, чинить щось неправильне? Чи ми, які приходимо до храму на молитву, робимо щось хибне? Тоді виглядає, що мученики були наївними, коли йшли на смерть? Небо для нас – це не фізичне чи астрономічне поняття, а певний стан. Ми переконуємося, що наше серце є найкращим місцем зустрічі неба і землі.

ПАМ’ЯТЬ ЦЕРКВИ: ПЕРШИЙ ВСЕЛЕНСЬКИЙ НІКЕЙСЬКИЙ СОБОР

Сьогодні неділя Святих Отців – учасників І-го Вселенського Собору, який відбувся 325 року у місті Нікеї. В історії Католицької Церкви Вселенських Соборів було 21, останній з них – ІІ Ватиканський (1962–1965).

Вже наприкінці II століття з’явилися течії, які твердили, що Ісус не є Богом, а лише створінням, що Він не є вічний. Найбільшим прихильником цієї течії був Арій, який мав авторитет і багато однодумців. Саме тому до Нікеї в Малій Азії з’їхалися єпископи з усієї Церкви на собор – тобто на зібрання. В ті часи доводилося долати великі відстані. На цей собор прибув навіть святий Миколай, який застосував до Арія специфічні методи комунікації та педагогіки.

На соборі в Нікеї було прийнято «Символ Віри», тобто молитву «Вірую», яку, сподіваюсь, ми промовляємо щонайменше раз на день. Пізніше, на соборі в Константинополі, до Символу було додано згадку про Божество Святого Духа. Було б дуже корисно сьогодні у вільний час прочитати цю молитву повільно, роздумуючи над її істинами.

Деякі секти кажуть, що Ісус – не Бог, а Марія – не Богородиця. Але ці закиди не нові. Повстають нові секти, проте нових єресей не придумати – практично всі вони вже були в історії. Ісус знав про ці небезпеки, тому молиться за учнів, за нас!

МОЛИТВА ІСУСА ЗА НАС

Сьогоднішнє Євангеліє містить архиєрейську молитву Ісуса за тих, хто ще перебуває у світі, в дорозі до неба. Ісус тоді вже молився за нас – і тепер не забуває про нас. Він пам’ятає про тебе, кожна дитино. Дорога до неба – це повернення у нове дитинство. Адже сам Христос каже: «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне» (Мт 18, 3). Ісус не просить залишатися дитиною, а завжди знову ставати нею.

Дитинство – це час, коли дощ плаче разом з тобою. Коли ніколи не почуваєшся самотнім. Коли всі хочуть тебе бачити. Коли в душі не буває зими, а лише тепла весна чи гаряче літо. Бо ти віриш у казки. Молишся по-дитячому щиро. Кажеш: «Я люблю тебе» і чуєш у відповідь: «Я тебе теж люблю».

СЛОВО ДО МОЛОДІ ТА ДОРОСЛИХ

Ісус пам’ятає про тебе, молоде. У сучасному суспільстві іноді лунають закиди на адресу молоді. Проте, спілкуючись з молодими людьми, маємо підстави цьому не погоджуватися. Молодь не гірша – вона просто інша. Світ чекає сенсацій. А коли молодь збирається на молитву, творить християнські спільноти чи волонтерські рухи, вирушає на прощі – тоді про це рідко буває гучно в медіа. Але Бог вас бачить і чує. Ваша зброя і захист – це молитва та добрий приклад для ровесників.

Ісус пам’ятає про кожну людину старшого, тобто золотого віку. Живучи з Богом, на вашому обличчі завжди можна буде відчитати золоту осінь.

ЦЕРКВА: НЕ ІНСТИТУТЦІЯ, А СПІЛЬНОТА ВІРИ

Дехто каже: «Бог – так, Церква – ні». Така людина має хибне уявлення про Церкву як інституцію чи структуру. Усі люди роблять помилки, і важливо їх визнавати. Церква є свята, але складається з грішних людей. Бог ненавидить гріх, але любить грішника, бо Ісус Христос віддав життя за кожну людину.

Роблячи помилки, людина потребує очищення, як і Церква, яка переживає реформи для свого розвитку. Течія річки чи струмка може забруднитися, її треба очищати, але не можна відрізати від джерела.

Святий Дух провадить Церкву, надихає її. Церква пережила у своїй історії великі бурі, єресі, переслідування, але існує донині. Скільки було імперій, монархій, від яких залишилися лише сліди в архівах чи документах. Жодна імперія, навіть наймогутніша, не змогла звільнити людину від терпіння і смерті.
А Церква існує і сьогодні, вказуючи людині на небо як ціль життєвого паломництва, перспективу після біологічної смерті.

БОЖИЙ ЗАДУМ ПРО КОЖНОГО З НАС

Ми прагнемо в Церкві жити, приймати святі таїнства, які дають життя. У Церкві є Мати-Богородиця, яка веде нас до нашого рідного дому – до неба. Там чекає місце для кожного з нас.

Джерело