Зарваниця: Архиєрейська Літургія з нагоди 35-річчя священичого служіння п’ятьох душпастирів УГКЦ
4 червня 2025 року в Марійському духовному центрі Зарваниця відбулася урочиста Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 35-річчя священичого служіння п’ятьох душпастирів Української Греко-Католицької Церкви: владики Йосафата Говери, екзарха Луцького УГКЦ; митрофорного протоієрея Андрія-Івана Говери, доктора богослов’я та синкела у справах мирян Тернопільсько-Зборівської архиєпархії; отця Володимира Шафрана; отця Петра Половка та митрофорного протоієрея Дмитра Квича, доктора богослов’я. Участь у святкуванні взяв Преосвященний владика Василій Івасюк, правлячий єпископ Коломийської єпархії УГКЦ.
Подячну молитву очолив архиєпископ-емерит Василій Семенюк, який також виголосив проникливу проповідь-спогад про підпільне служіння Української Греко-Католицької Церкви в часи переслідувань:
«Коли я був молодим священником, то почав пошук покликань до священства. Першим кого вдалося знайти був о. Іван Лукань. Опісля о. Дмитро Долішняк, о. Василь Івасюк, і Ярослав (Василь) Івасюк, теперішній владика Коломийський…
Багатьох викликали в КГБ, слідкували, допитували. Дехто не міг витримати, тому відійшли.
Ми обслуговували наступні села: Дора, Делятин, Лоєва, Стримба, Гвізд, Старуня, Назавізів, Горохолина, Ослави білі і чорні, Богородчани, Івано-Франківськ, Коломия, Космач, Бабинепілля, Брустори, Яблунів, Стопчатів, Слобідка (там сходились), Ланчин, Терновиця, Надорожна, Грушка та інші села, Прибилів, Бортники і Богородичин, Чортовець.
Запамʼяталось як перед самим виходом церкви з підпілля восени 1989 р., мені разом з молодими підпільними священиками, у Люблінській духовній семінарії, – сьогодні покійний владика і архімандрит Любомир Гузар – давав науки про Церкву, подарував цінні часослови та служив з нами Святі Літургії в семінарійній каплиці. Відтак повіз нас у Білий Бір, на півночі Польщі, де греко-католики збиралися на відпуст у празник Різдва Пресвятої Богородиці, а звідти поїхали всі до Ченстохови, де відбулися перші єпископські свячення владики Івана Мартиняка, першого греко-католицького єпископа, а згодом митрополита в Польщі…
Це коротка історія нашої підпільної церкви. Особливу подяку хочу скласти мирянам, котрі відійшли у вічність, вони організовували нам відправи і запрошували людей. Були нашою великою допомогою…».
У святковому богослужінні взяли участь архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Теодор Мартинюк, владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, владика Володимир Фірман, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, а також понад 20 священників – вихованців підпільної Церкви. Своєю присутністю свято підтримали численні миряни, які були живими свідками та учасниками духовного відродження УГКЦ.
Після Літургії присутні мали змогу почути зворушливі спогади про підпільне життя Церкви. Сестра владики Василія Семенюка поділилася особистими дитячими переживаннями: «Владика Василій був для мене і мамою, і татом. Він опікувався мною, навчав молитви, брав на Службу Божу. Так далеко було йти, я була не годна, але владика казав: “Марусю, ще трошки, кожен крок ангелик пише!”»
Владика Василій Івасюк, єпарх Коломийський, у своєму слові згадав монахів-підпільників, які своїми ділами милосердя стали свідками Божої любові: «Вони творили діла милосердя і цим самим вчили людей так робити».
За матеріалами Тернопільсько-Зборівської Архиєпархії УГКЦ
Світлини: бр. Максим Федюк
