Два роки тому, після 15 років складних переговорів, відбулася історична подія – в ООН ухвалили Угоду про відкрите море (High Seas Treaty) – договір про охорону та раціональне використання біорізноманіття в ділянках океанів за межами національної юрисдикції країн. Наразі Угоду підписали 115 країн, а як тільки 60 країн її ратифікують – вона ступить в силу.

Попри те, що Україна не має прямого виходу до Світового океану, підписання і ратифікація Угоди про відкрите море важлива для нас, оскільки дає нашій країні нові можливості. Вона зміцнює міжнародне морське право, відкриває доступ до глобального співробітництва у сфері використання морських ресурсів та посилює позиції України в екологічній дипломатії на міжнародному рівні.

А найважливіше — Угода створює глобальну правову базу для захисту біорізноманіття у відкритому морі, боротьби з кліматичною кризою та підсилення морської науки, про що детальніше розповімо у цьому матеріалі.

Роль океанів та Угода про відкрите море

Світовий океан — це життєво важлива частина нашої планети, адже він регулює клімат, забезпечує нас киснем, є домом для мільйонів видів і джерелом їжі для мільярдів людей. На жаль, сьогодні океани піддаються серйозним загрозам: забрудненню пластиком, надмірному вилову риби,  та . Людська діяльність порушує природну рівновагу морських екосистем, і якщо не вживати рішучих заходів, ці зміни можуть стати незворотними.

Однак зараз лише невелика частка Світового океану перебуває у межах відповідальності окремих держав, де вони можуть впроваджувати заходи з охорони біорізноманіття. Значна ж його частина — так зване відкрите море — розташована за межами територіальних вод і виключних економічних зон. Ці простори охоплюють майже 50% поверхні Землі та понад 60% території Світового океану.

За міжнародними домовленостями, відкрите море знаходиться у спільному використанні всіх держав. Проте, оскільки не існує узгодженої рамки для охорони цих просторів, за їхній екологічний стан фактично ніхто не відповідає. Саме тому виникла ініціатива створення Глобальної угоди щодо збереження біорізноманіття в районах за межами національної юрисдикції (BBNJ — Biodiversity in Areas Beyond National Jurisdiction), або простіше — Угоди про відкрите море.

Угода охоплює чотири важливі сфери: створення природоохоронних акваторій у відкритому морі, оцінка впливу на довкілля, морські генетичні ресурси та передача технологій. Угода напряму стосується питання збереження біорізноманіття у відкритому морі, а також є важливою для подолання кліматичної кризи.

Біорізноманіття

Після набуття чинності Угода про відкрите море закладе правову основу та чіткий процес створення мереж морських природоохоронних акваторій у міжнародних водах. За умови ефективного захисту та належного управління, ці акваторії допоможуть досягти мети захистити щонайменше 30% океану до 2030 року. А це, між іншим,  ціль, узгоджена країнами у рамках Куньмінсько-Монреальської глобальної рамкової угоди про біорізноманіття, яка є важливою частиною Європейських пріоритетів у захисті довкілля. Новий договір впровадить умову, за якою діяльність в охоронюваних районах здійснюватиметься виключно якщо вона є “сумісною з цілями збереження”, тобто не завдаватиме шкоди морському життю.

Завдяки своїм положенням про оцінку впливу на довкілля, Угода про відкрите море забезпечить країнам-учасницям прозорість та вплив на рішення щодо проєктів, які можуть потенційно зашкодити життю в океані.  Це особливо важливо з огляду на новітні технології, які можуть нести колосальний негативний вплив, але вже просуваються деякими кампаніями як рішення. Мова йде про морську геоінженерію, технології захоплення та зберігання вуглецю у глибоководних районах моря, вирощування великих обсягів макроорганізмів в океані тощо. Механізми оцінки впливу на довкілля допоможуть гарантувати належну перевірку таких дій до їхньої реалізації, зменшуючи ризики небажаного впливу на морські екосистеми.

Крім того, Угода про відкрите море охоплює питання близькі до мандату Конвенції про збереження мігруючих видів, у якій йдеться про збереження біорізноманіття на територіях за межами національної юрисдикції. Тож оскільки Україна також є стороною Конвенції про збереження мігруючих видів, це дає нашій країні значні можливості для співпраці.

Клімат

Підписання Угоди також відповідає цілям Паризької угоди, які Україна активно підтримує. Угода  відіграє важливу роль у боротьбі зі зміною клімату, усуваючи давні прогалини в управлінні океанами та пропонуючи узгоджену систему для захисту найбільшої за розмірами, але найменш регульованої частини планети — відкритого океану.

Одним із ключових внесків договору є зосередження уваги на захисті біорізноманіття відкритого океану, глибинних вод та океанічного дна. Ці екосистеми мають вирішальне значення для підтримання вуглецевого циклу Землі, який допомагає регулювати глобальний клімат. Захищаючи ці території, договір сприяє збереженню океанічних систем, що природним чином поглинають і зберігають вуглець, тим самим допомагаючи пом’якшувати зміну клімату.

Договір також є значущим, оскільки це перша міжнародна угода, що має юридичну силу і яка прямо визнає взаємозв’язок між океанами та зміною клімату. Хоча договір не забезпечує всіх інструментів для повноцінної боротьби з кліматичною кризою, він закладає точки входу та корисні механізми, що посилюють здатність міжнародної спільноти реагувати. Швидка ратифікація договору є вкрай важливою для того, щоб якнайшвидше почати реалізацію його переваг й забезпечити реальний захист океанів та клімату планети.

Наукові дослідження

Окрім охорони біорізноманіття та оцінки впливу на довкілля, у договорі також йдеться про ще дві цікаві сфери – морські генетичні ресурси та передачу морських технологій, які, зокрема, важливі для розвитку потенціалу морської науки.

Угода має на меті встановити баланс між свободою проведення морських наукових досліджень і справедливим та рівноправним розподілом вигод від морських генетичних ресурсів (МГР), знайдених у районах за межами національної юрисдикції. Морські генетичні ресурси — це генетичні матеріали будь-яких рослин, тварин або мікроорганізмів, що викликають значний інтерес науки та промисловості, зокрема для розробки нових ліків і косметичних засобів. Тому Угода також передбачає встановлення вимог щодо повідомлення перед збором, використанням або комерціалізацією генетичних ресурсів і зобов’язує сторони ділитися вигодами від таких ресурсів.

Крім того, однією зі важливих складових Угоди є надання фінансування для підтримки країн, що розвиваються, для зміцнення їхнього наукового та технологічного потенціалу у галузі морських досліджень. А також передача морських технологій на справедливих умовах, щоб ці країни могли досягти цілей Угоди.

Угода передбачає, що нарощування потенціалу має бути процесом, керованим самими країнами, і містить перелік можливих напрямів такої підтримки, зокрема: обмін науковими даними, розвиток і зміцнення відповідної наукової інфраструктури, інструменти для моніторингу та забезпечення виконання зобов’язань щодо виконання Угоди. Саме тому так важливо, щоб Україна підписала та ратифікувала Угоду про відкрите море та стала повноправним гравцем у міжнародній політиці у цій галузі та отримала всі вище зазначені переваги.

Джерело: Екодія

Джерело