Як часто ми конфліктуємо з сусідами по будинку? Через автівки, якими запарковане подвір’я. Через собак, які псують квітники. Через барбекю, яке іноді влаштовується просто на газоні.

Більшості таких сварок можна уникнути, якщо прибудинкова територія має правильне зонування – із визначеними місцями для різних активностей чи, навпаки, відпочинку.

Як зробити міське середовище доступним, безпечним і затишним – для всіх і за будь-яких обставин – розповідає Альбом безбар’єрних рішень.

Цей практичний посібник допоможе розібратися не тільки, як має бути, але й наводить приклади небезпечних або проблемних варіантів – із поясненнями, чому саме так робити не варто.

Отже, чи безпечне та доступне подвір’я вашого будинку для усіх мешканців? Давайте перевіримо разом.

Біля будинку багато парканів?

У спробі захистити зелені зони частенько квітники та газони огороджують невисокими парканами. Або ж відмежовують тротуари від автівок бетонними півкулями, металевими стовпчиками чи навіть старими шинами. Це – бар’єрне рішення, яке створює для пішоходів додаткові перешкоди та несе особливу небезпеку для людей з порушеннями зору.

Чи достатньо зелених зон і лавок?

Відсутність дерев, затінку та зручних місць для сидіння зі спинками фактично позбавляє можливості відпочинку людей старшого віку. А коли замість газонів, багаторічних трав або мульчування ще й відкритий ґрунт – ускладнюється пересування людям на кріслах колісних, бо після дощів тротуари миттю вкриваються багнюкою.

Є де безпечно залишити велосипед?

Піднятися додому разом із велосипедом, самокатом чи дитячим візочком – ще той квест, особливо, якщо ліфт у будівлі занадто малий або ж його немає зовсім. Безбар’єрний простір передбачає наявність приміщень біля входу в будинок або ж комор всередині, де такий транспорт можна зберігати.

А що з парковкою для машин?

Щільно запаркована територія біля ґанків, тротуари та газони – це, насамперед, неповага до маломобільних мешканців, які змушені шукати альтернативні маршрути пересування. А для людей з порушеннями зору та дітей – додаткова небезпека, адже вони можуть не помітити перешкоду або вийти на дорогу, оминаючи авто, що суттєво підвищує ризик травм чи наїзду.

Який це будинок? А вулиця?

Відсутність адресних покажчиків – позначення вулиці, номерів будинків, під’їздів та переліку квартир – ускладнює орієнтування на незнайомій локації. Але й самої наявності табличок замало: вони повинні розміщуватися в правильних місцях, з чіткими написами, продубльованими шрифтом Брайля.

Більше про доступність та міське середовище, дружнє до різних людей – у Альбомі безбар’єрних рішень, який створено в межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів».

Проєкт реалізовано ГО “Безбар’єрність” спільно з Міністерством розвитку громад та територій України у рамках проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні ІІ», який виконує німецька урядова компанія GIZ Ukraine за фінансування Урядів Німеччини та Швейцарії. Розробник Альбому – урбан-бюро Big City Lab.

 

Джерело