Невеликий конверт до ветерана й амбасадора проєкту #ТитаниUA Павла потрапив випадково. Серед інших гостинців, малюнків і поробок, які привезли бійцям, обрав саме його.

Всередині був лист. Там школярка Маргарита розповідала про себе. Писала, що пишається українськими захисниками. Дякувала за кожен ранок у колі рідних, бажала здоров’я, сил та віри.

Оборонець розчулився. Лист відтоді він носив у кітелі біля серця, поряд з серветкою з батьківського дому. Періодично перечитував. Слова дитини зігрівали навіть під час складних боїв на Донеччині.

Подарунок ветеран вважає своїм оберегом. Каже, навіть поранення отримав, коли лише одного разу не взяв його з собою. В той день підірвався на міні.

Після відновлення і звільнення зі служби Павло розшукав дівчинку, аби віддячити. З подарунками й квітами завітав до школи, де та навчається. Подякував малій за підтримку. Потиснув руку батькам, вчителям. За те, що виплекали добро в серці, вклали правильні цінності. Такі юні патріоти – наша надія.