Митрополит Ігор: «Стараймося жити мирно з усіма і, якщо приходиться щось терпіти від ближніх, приймаймо це з любові до Господа»
Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію та освячення води в Львівському геріатричному пансіонаті
У своїй проповіді Митрополит наголосив:
— Святий апостол Павло, як ув’язнений муж, не перебував у бездіяльному стані, чогось очікуючи, лише навчав про Бога та писав римлянам, також, іншим про те, що багато поган діють та живуть відносно природнього закону. Пояснював, що їхнє серце відзивається на добрі чи злі вчинки. Він не забував огласити, що Господь судитиме й таємне вчинене людьми. І перейшов характеризувати юдеїв, які мали закон Божий даний їм через Мойсея, який виразно навчав про те, що добре, а чого необхідно уникати. Апостол зауважив, що юдеї хизувалися законом, знали його, були свідомі, що не можна красти, не чинити перелюбу тощо, але цього не дотримувалися. Уміли навчати інших, хвалитися законом, але недодержувалися його. І апостол Павло пригадував юдеям про їхнє порушення закону, бо закон не лише для знання, але, найперше, до виконання. Апостол уважав, що погани, які не знали закону, а дотримувалися голосу сумління, стояли духом вище за юдеїв, які порушували закон, що ним пишалися. Святий учень розумів значення закону, писав про відповідальність перед Богом за його порушення і свідчив юдеям: «Але той є юдеєм, хто в середині такий; і те є обрізання, яке в серці за духом, а не за Писанням; і йому похвала не від людей, а від Бога» (Рм 2,29). Погани, що не знали закону, а виконували свідоцтво сумління, Павло таких називав, як обрізаних серцем, а не тілом. Юдеї, хоч обрізані на тілі, духом необрізані, бо порушували Божий Закон, Господні приписи. Дозволяли собі на багато, бо уважали, що вистарчає знати закон, не виконуючи його.? Знання закону не оправдує, а осуджує при його недодержанні!
Клятву дану Богові, слід дотримувати, тому що Божим авторитетом не можна легковажити. А Ісус був свідомий того, що юдеї клялися несправедливо, тобто, призивали Бога за свідка, але не виконували обіцяної присяги. Господь звертався, щоб не клястися ні небом, ні землею, ані Божим престолом, бо це усе відносилося до Божого Маєстату. Спаситель звертав увагу, щоб не розкидатися словами, не бути багатомовними, не контролюючи себе у мові, а говорити те, що потрібно. Господь звертав увагу, щоб не протистояти злу, несправедливості, тобто, не відповідати злом на зло. Коли Ісус відповідав архиєреєві, що він не навчав таємно, лише явно: «… один з присутніх слуг ударив Ісуса в обличчя, промовивши: Оце ти так відповідаєш архиєреєві? Промовив до нього Ісус: Якщо я зле сказав, то доведи, що зле; якщо ж добре, то навіщо мене б’єш?» (Ів 18,22-23). Ісус протистояв злу, але не в спосіб простягнутої руки до кривдника?
Господь пригадував: «… око за око і зуб за зуба» і продовжив, щоб кривднику віддати плаща, якщо він відбирав одяг… Дуже цікаве пояснення, недавно переповіла певна особа про «око та зуба». Що «око за око» означало мститися, а, коли так сталося, що когось позбавили ока, потрібно з такою особою піти на ринок, представити таку особу без ока і почути ціну за вчинену кривду. Тоді потрібно було заплатити гроші, винагороду, за око або за зуба тощо. Не зустрічав такого пояснення попередньо ніколи, лиш, недавно хтось посилався, що ніби так тлумачив хтось із євреїв?!
Нам важливо пам’ятати це, що за усяку кривду вчинену ближнім, необхідно відповідати перед Богом! Можемо пригадати, що є певні моменти та обставини, коли потрібно відбивати ворога. Коли ізраїльтяни виходили з Єгипту, перейшли Червоне море сухою ногою, фараон з військом погнався за ізраїльтянами, щоб повернути їх назад у Єгипет. Тоді Господь сказав до Мойсея: «… Простягни твою руку над море, і хай повернеться вода на колісниці і вершників, і покриє єгиптян. Простягнув же Мойсей руку над морем, і до дня повернулася вода на місце. …І повернувшись вода покрила колісниці і вершників і всю силу Фараона, що увійшли за ними у море. Не остався ні один з них» (Вих 14,26-28). І цар Давид воював, зібравши Ізраїль: «… і перейшов Йордан, і прийшов до Еламу. І отаборилася Сирія перед Давидом і воювала з ним. І втекла Сирія з перед лиця Ізраїля, і Давид побив сімсот колісниць Сирії і сорок тисяч коней. І побив Совака володаря його сил, і він там помер» (2Цар 10,17-18). Цар Давид боронив свого народу і своєї землі, подібно, як наше військо боронить свій народ та свою землю!
Ми стараймося жити мирно з усіма і, якщо приходиться щось терпіти від ближніх, приймаймо це з любові до Господа, а Бог краще знає як поступити з нашими кривдниками! Пресвята Богородице, заверши війну в Україні!