У четвер, 19 червня, виповнюється 121 рік з дня, коли Владику Григорія Хомишина (нині — блаженного) інтронізували на престіл Станіславівської Єпархії (сьогодні — Івано-Франківська Архієпархія). Очолив він її одразу після праведного Митрополита Андрея Шептицького. Впродовж 41 року, фактично у найтяжчий період ХХ століття, Владика гідно провадив Станіславівською Єпархією та беріг її як справді добрий пастир. Про архієрейське служіння блаженного Григорія читайте у нашому матеріалі.

Розпочинаючи своє служіння як Єпископ, Владика Григорій здійснив понад 150 одно- та двотижневих парафіяльних місій, плоди яких ми відчуваємо до сьогодні. Крім цього активно будувались храми, запрошувались та засновувались нові монаші згромадження, суттєво розвивалась економіка Єпархії, доказом чого може свідчити двохмільйонний капітал Станіславівської Єпархії в українському Земельному Банку, що на той час діяв у Львові.

Заснування громадських рухів та організацій, таких як «Українська християнська організація» (1925), «Скала» (1934), редакції газет «Нова Зоря» (1926) та «Правда» (1927) й підтримка вже існуючих «Просвіти» та «Рідної Школи» були проявом завзятості та наполегливості під гаслом «рехристиянізація суспільства», які виходили від Владики Григорія в часи його перебування у Станіславівській катедрі.

У відгуку про пресу з 1931 року Владика писав: «Якщо Святе Письмо проповідує якусь правду, але «Times» напише щось протилежне, то з 510 читачів 500 вірять «Times» (…). Вона (преса) може виховувати святих, але також й представляти кримінал. Вона може захищати релігію та мораль, але водночас може висміяти, понизити й змішати з болотом святі речі. Подиву гідне, але вона фактично має владу над людським мисленням».

Станіславівський Владика залишив по собі також велику літературну спадщину: численні пастирські послання, відозви, мемуари та, між іншим, такі напрацювання як «Українська проблема», «Парафіяльна місія» та «Набоженьство до Найсвятішого Серця Господа нашого Ісуса Христа». Всі вони вийшли з-під його пера, натхнені молитвами в соборі Воскресіння Христового.

Владика Григорій відзначався великою активністю та ревністю, так, що неодноразово був заарештований радянським урядом. 21 грудня 1945 року Єпископ Григорій Хомишин був переведений із внутрішньої тюрми НКДБ до лікарні Лук’янівської тюрми. А 28 грудня 1945 року о 10 годині, після восьми місяців фізичних і моральних тортур, перестало битися його серце.

Численні свідки підтверджують, що смерть Владики Хомишина настала після тривалих побоїв на допитах, де він безстрашно боронив святу Католицьку віру. Тіло Єпископа похоронили православні сестри на одному з кладовищ неподалік від в’язниці, але на сьогодні конкретне місце поховання не визначено.

Той факт, що тіло спочиває на Київщині, також можна розглядати як знак Божого провидіння для нашої Церкви, яка сьогодні розгортає на цих землях широку пасторальну діяльність, а з 2005 року Київ є осідком Глави УГКЦ — наші Мученики нас супроводжують!

Єпископ Павло Василик, який особисто не знав Владику Хомишина, бо походив із Перемиської Єпархії, часто згадував про один сон із років заслання, в якому бачив ангела із розгорнутим листом та текстом на латині: «Доктор Єпископ Григорій Хомишин є святим».

Беатифікація нашого Владики відбулася 27 червня 2001 року св. Папою Іваном Павлом II, на якій проголосили інших численних Новомучеників нашої Церкви. Цікаво, що сон Владики Павла Василика був підтверджений беатифікаційним процесом Церкви.

«Блаженний Григорій служив своєму народу, Українській Греко-Католицькій Церкві, за яку страждав, терпів осуди, зневаги, ув’язнення і побої, аж до цілковитого виснаження та мученицької смерті… Кров блаженного мученика Григорія кличе нас до рішучої боротьби з безбожництвом, матеріалізмом, сектантством і всім тим, що заповнило духовну порожнечу, яку спричинив комуністичний режим на нашій землі…», — такими словами під час проповіді з нагоди 152-ої річниці від дня народження блаженного священномученика Григорія Хомишина, звернувся до присутніх Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.

 

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ за матеріалами о. Володимира Лукашевського та дисертації Ігоря Гінди «Ідентичність Греко-католицької Церкви в світлі поглядів Др. Григорія Хомишина, єпископа станіславівського (1867-1945)»

Джерело