Різдво Предтечі Рм 13,11-14,4; Лк 1,1-25,57-68,76,80 (о. д-р Турконяк Р.), вул. Кобилиці, Львів 24.06.2024.

Святий апостол Павло, переживаючи за спасіння народу, знав римлян, які практикували нечестиве життя, очевидно не всі, але траплялося різним. Він пригадував віруючим про духовну зміну, яка зайшла у житті, яке повинно набирати боротьби за спасіння душі. Годі й неправильно було плисти старими струмками, які провадили до розбещеного способу життя. День, світло, вказували, що свою душу потрібно одягати в духовну зброю і доброчесно боротися за своє спасіння. Старі пісні життя слід покинути, необхідно співати з Господом нову пісню, як щиру турботу за вічне спасіння! Апостол знав людську слабість у випробовуванні, тому просив, щоб одні одним допомагали в труднощах та у змаганні протистояти злу. Він вказував, щоб призивати ім’я Господнє у духовній боротьбі, підтримувати себе взаємно, щоб злий дух не перемагав. Апостол Павло був покликаний й до того, щоб послужити вірним розібратися з постом та споживанням їжі. Він закликав, щоб віруючі не судили одні одних, бо до кінця не відомо про обставини, обізнаність та ситуацію, в якій знаходиться та чи інша особа, що споживає певну їжу. Хай кожна людина сама пам’ятає, що вона завжди стоїть перед Богом, який її знає, наскрізь проникає її спосіб життя та внутрішні рішення!? Кожна людина буде здавати звіт зі свого життя перед Богом, слід готуватися до цього!

Святий євангелист Лука описав у своїй Євангелії про священика Захарія та його дружину Єлизавету, як праведних осіб перед Богом, з яких народився святий Іван Хреститель. Так сталося, що мимо праведності та вірного служіння священика Захарії, подружжя не мало дітей. Надія на дитину уже була ними втрачена, бо Захарія та Єлизавета були літнього віку, а Господь мав свої плани, несумісні з людськими. Захарія молився, служив перед Богом, якраз йому по черзі прийшлося кадити у храмі, увійшов туди, а люди молилися знадвору. Несподівано священику з’явився ангел, який стояв при кадильному жертовнику. Захарія стривожився, ляк напав на нього, побачивши ангела. Ангел заговорив, заспокоюючи його й повідомив, що Господь вислухав його молитву й дружина Єлизавета породить сина, якого він назве ім’ям Іван! Так багато доброго сказав ангел священнику Захарії, додаючи, що це принесе їм та іншим людям велику радість. На цьому ангел не зупинився, а повідомив, що його син буде великим перед Богом, не питиме нічого п’янкого та від лона матері наповниться Святим Духом.

Годі було не повірити таким словам, бо така зустріч й така мова велика рідкість, що може комусь трапитися.? Послання ангела продовжилося і священник почув, що народжений син наверне багатьох ізраїльтян до Бога, матиме духовну силу пророка Іллі та його завданням буде готувати народ до приходу Господа на землю. Ангел завершив свій обширний та зрозумілий виклад необхідної теми чи радше Божої волі.

Захарія усе зрозумів, але мав запитання чи недовіру, як колись пророк Мойсей, якого Бог посилав до фараона. «Сказав же Мойсей до Господа: Прохаю, Господи, я не є відповідним від вчора, ані від третього дня… Я гикавий і повільної мови. Сказав же Господь до Мойсея: Хто дав уста людині, і хто створив глуховатого і глухого, сліпого і видющого? Чи не я Господь Бог?» (Вих 4,10-11). Захарія був священником, він знав й про те, що Сарра, дружина Авраама, народила сина у глибокій старості (пор. Бут 21,2). Однак, мимо знання, яким володів священник Захарія, більше покладався на свій досвід, як на волю Бога. І Захарія вперто не вірив, хоч бачив перед собою ангела й розмовляв з ним, очікував ще більше знаків для того, щоб повірити. Священник таки отримав знак: втратив мову, не міг говорити, став німим. А люди зовні чекали на Захарію й, коли він появився – не говорив, лиш знаками давав певні роз’яснення.

Народ зрозумів, що він мав видіння й, закінчивши дні служіння повернувся до своєї оселі. А Єлизавета зачала і раділа тим, що Господь зняв із неї ганьбу серед народу. Разом з нею тішилися рідні, близькі та знайомі, коли вона породила сина. Коли дитя обрізали, намагалися назвати його Захарієм, ім’ям батька, але мати сказала, що він буде названий Іваном. Люди не погоджувалися з тим, щоб народжене дитя назвати Іваном?! Тоді запитували священика Захарії, що він скаже про ім’я дитяти? Він просив дощечки й написав: «… Його ім’я – Іван…» Народ дуже дивувався, бо й відкрилися його уста, Захарія заговорив, благословляючи Господа, а люди злякалися, знаючи про чудеса та неймовірні речі, які були пов’язані з народженням цього дитяти! Батько пророкував: «І ти, дитино, назвешся пророком Всевишнього…» – і цей пророк Господній від дитячих літ помандрував у пустиню, яка виховувала його, Іван виростав і зміцнювався Святим Духом! Аж згодом, оформлений пророчим посланням, відважний духом муж пустині появився серед ізраїльського народу, проповідуючи: «… Покайтеся, бо наблизилося Небесне Царство» (Мт 3,2). Заклик Івана Предтечі відноситься і до нас, щоб каятися за свої гріхи і за беззаконня ближніх, що не каються. Якби більшість із нашого народу каялися та молилися, війна б швидше завершилася! Деякі свідомі українці та українки, вимушено опинившись зі східних районів нашого краю на заході, стверджують, що вони там не молилися і храмів не відвідували?! Благаймо святого славного пророка, предтечу і Хрестителя Івана, родича Ісуса Христа, щоб випросив у Господа завершення війни! Пресвята Богородице, вислухай нас!

Джерело