Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року стало однією з найважливіших віх сучасного українського державотворення.

Вже впродовж 29 років Конституція залишається ядром національної правової системи. У річницю прийняття Основного закону України згадуємо найцікавіші факти про нашу Конституцію:

1. Історія української конституції у часовому просторі охоплює декілька століть. Першим історичним документом у цій сфері вважається Конституція Пилипа Орлика, прийнята 5 квітня 1710 року як договір гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом Війська, який визначав їхні права та обов’язки.

На думку багатьох істориків, унікальність цього документу полягає в тому, що в ньому вперше у світі встановлювався поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, а також запроваджувався принцип делегування прав.

Принципи, закладені в Конституції Пилипа Орлика, свідчили про зародження поглядів на демократичний устрій організації війська та про його національну ідентифікацію у межах суверенної держави вже на початку  XVIII сторіччя.

Конституція УНР. Історичний документ мав чимало прогресивних ідей, що значно випередили свій час, ставши фактично однією з найдавніших конституцій Європи та світу. Проте написана в умовах вигнання, юридичної сили вона так і не набула. У період Української революції 1917-1921 рр. конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу. Була створена конституційна комісія на чолі з Михайлом Грушевським. Планувалося, що Конституцію буде ухвалено на Всеукраїнських установчих зборах, однак Жовтневий переворот 1917-го і військова агресія більшовицької Росії проти України сплутали всі карти.
«Статут про державний устрій, права і вільності УНР» (саме таку офіційну назву мав документ) був прийнятий на засіданні Малої ради 29 квітня, в останній день існування Центральної Ради. Першу редакцію прийняли одноголосно. Мінімальні редакційні правки мали місце при постатейному читанні.

Конституція УНР містила 83 статті, об’єднаних у 8 розділів. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною». Конституція гарантувала рівність громадян (у тому числі прогресивну для того часу норму про рівність перед законом чоловіків та жінок) і містила широкий спектр гарантій прав особистості. Скасовувалася смертна кара, заборонялися тілесні покарання. Законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча – Раді народних міністрів, судову владу очолював Генеральний суд УНР. Закладалися і основи децентралізації: «не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації».

Разом з тим певна декларативність, відсутність положень про державні символи, основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики, порядок обрання місцевих органів влади свідчать про тимчасовий характер конституції – її створено на перехідний період становлення української державності.

Як писала «Киевская мысль»: «Засідання носило нервовий, гарячковий характер. Навколо Ради розташований був караул січових стрільців, що оточив весь квартал». А невдовзі «у зал засідань донеслася рушнична і кулеметна стрілянина». О 9-й вечора депутати розійшлися, до влади прийшов гетьман Павло Скоропадський. Тож Центральна Рада не мала змоги втілити в життя прийняту Конституцію.

2. Конституція України 1996 року є першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної Української держави.

Підготовчий процес до її прийняття тривав майже шість років. Вважається, що розробка нової Конституції розпочалася одразу після проголошення Декларації про Державний Суверенітет 16 липня 1990 року. Впродовж шість років були створені 15 різних проєктів Основного закону від Конституційної комісії, різних політичних сил та науковців.

Важливим етапом прийняття основного закону став конституційний договір між основними політичними центрами влади — Верховною Радою та Президентом України Кучмою, ухвалений 8 червня 1995 року. Ця угода діяла на період підготовки нової конституції. Також на той час продовжували діяти норми Конституції УРСР 1978 року.

 

3. Чинна Конституція України складається з Преамбули та 15 розділів.

Преамбула — це вступна частина Конституції, яка містить норми, що проголошують цілі прийняття Конституції, її основні принципи.

14 розділів Основного Закону держави налічують 161 статтю. Останній розділ містить 17 перехідних положень та з’явився в практиці українського законодавства вперше.

У нормах Конституції закріплені правові основи, суверенітет та територіальна цілісність держави, права та свободи громадян, гарантії життя та здоровʼя людини, її честь та гідність. Ключовим пунктом Конституції є 5 стаття, за якою «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ».

Надзвичайно важливим у Конституції є положення про те, що держава зобов’язується сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичній свідомості, традицій та культурі, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності усіх корінних народів України.

4. За переліком гарантованих прав і свобод, Конституція України є однією з найдемократичніших у світі.

Високо оцінила Основний Закон України й міжнародна спільнота:

«Прийняття Конституції є найважливішим кроком у забезпеченні прав та свобод людини та громадянина, що сприятиме подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені».

5. Процес підготовки Основного закону викликав чимало розбіжностей та дискусій серед українських політиків та суспільства.

Найгострішими питаннями були розподіл повноважень між гілками влади, державна символіка, правовий статус Криму та державної мови.

Значний спротив чинила комуністична партія, яка прагнула зберегти назву УРСР та відновити радянську форму правління, категорично відмовляючись підтримувати тризуб та синьо-жовтий прапор, патріотична частина депутатів не погоджувалася на автономію Криму.

Врешті-решт народним обранцям вдалося досягти непростого компромісу, в якому статус півострова обміняли на підтримку символіки. Результатом компромісу різних політичних сил стало визнання української мови єдиною державною, але при цьому гарантувалось і право вільно користуватись мовами національних меншин.

Ухвалити Конституцію вдалося лише на п’ятому році незалежності. Таким чином, наша країна прийняла конституцію останньою з усіх республік колишнього радянського союзу.

6. Прийняттю Конституції передувала майже 24 годинна безперервна робота Парламенту України, яка увійшла в історію під назвою «Конституційна ніч».

За свідченням багатьох державних діячів, ніч з 27 на 28 червня належить до найяскравіших та справді епохальних подій в історії нашої незалежності.

Тодішній спікер парламенту Олександр Мороз побоювався, що не зможе зібрати депутатів, тому перед початком засідання оголосив, що робота над прийняттям документа триватиме доти, поки він не буде прийнятий.

Згодом депутати жартували, що за добу вони відпрацювали цілий пленарний тиждень.

Врешті решт, 28 червня о 9.20 ранку, на засіданні Верховної Ради прийняття Нової Конституції підтримали 315 депутатів, з 300 необхідних.

7. «Є — Україна, є — Конституція, є — український народ».

Архівним відділом районної державної адміністрації з нагоди 29-ї річниці Конституції України проведено виставку-спогад цікавих фактів, які передували прийняттю Основного Закону нашої Держави – Конституції України!

28.06.2025 року

Джерело