Санкції – один із ключових інструментів, який змушує росію платити ціну за розв’язану нею війну. І цей інструмент має працювати на повну силу. Саме про це я говорив сьогодні під час виступу на Міжнародній конференції Fair Play.

Позиція України чітка: санкційний тиск має не послаблюватись, а зростати. Агресор має відчувати не лише нашу стійкість на фронті, але й економічні наслідки своїх дій. Наші партнери вже зробили важливі кроки: Європейський Союз схвалив два пакети санкцій за перше півріччя, Велика Британія – шість, Канада – чотири. І це правильний вектор.

Президент України підписав важливий указ, який передбачає синхронізацію наших санкцій з санкціями G7, ЄС та інших партнерів. Україна діє не лише як постраждала сторона, а як активний учасник глобального санкційного фронту. Ми не просто ініціюємо санкції – ми відстежуємо їх ефективність, готуємо аналітику, пропонуємо рішення.

Ми бачимо результати: економіка рф сповільнюється, нафтогазові доходи скорочуються, дефіцит бюджету зростає. Але цього замало. Ми маємо разом добиватися обмеження доступу Росії до критичних технологій, фінансових інструментів і логістики. Наступний логічний крок – максимальний тиск на енергетичний та банківський сектор рф.

Вірю, що разом з нашими союзниками ми зможемо зробити так, щоб кожен крок Росії на полі бою супроводжувався дедалі сильнішими економічними ударами. Бо санкції – це не просто політичний жест. Це зброя сучасної війни. І ми нею вміємо користуватися.