Кремль одночасно вступив у конфлікт з Азербайджаном і Вірменією. Ще п’ять років тому москва маніпулювала протиріччями між цими країнами, позиціонуючи себе арбітром.

Сьогодні – вона сприймається як спільний ворог.

російські спецслужби витісняють із Баку, в Єревані відбуваються арешти проросійських діячів, а в інформаційному полі рф лунають відверті образи на адресу лідерів обох країн.

Ключова причина всього цього – небажання Кремля визнавати суверенітет сусідів.

Замість партнерства – спроби диктату. Замість дипломатії – тиск. Замість поваги – імперська зверхність. Але світ змінився. І Закавказзя – не виняток.

Росія, що ще недавно намагалася виступати посередником, сама перетворилася на джерело дестабілізації.

Це закономірний результат тієї ж логіки, яку москва застосовує щодо України: заперечення суб’єктності, спроби підкорення, війна.

Ці події – черговий сигнал для всіх: імперська модель москви більше не працює. Її вплив стрімко зникає, а народи пострадянського простору дедалі гучніше заявляють про своє право обирати власний шлях, без диктату недоімперії.