У рамках приготування до Святого року побачив світ Документ дикастерії служіння цілісному людському розвиткові має назву «Jubilee 2025: remission of the ecological debt» – тобто, Ювілей 2025: відпущення екологічного боргу.

Ідея, яку він порушує, є водночас духовною, економічною і глибоко політичною: багаті країни, які роками збагачувалися за рахунок ресурсів і праці бідніших, накопичили перед ними не лише фінансовий, а й екологічний борг.

Що таке екологічний борг?

Нагадаємо, що поняття екологічного боргу з’явилося останніми десятиліттями як спосіб осмислити глобальну екологічну несправедливість. Якщо традиційно ми говоримо про заборгованість бідних країн перед багатими, то екологічний борг показує зворотний бік цієї історії.

Заможні держави, передусім країни Півночі, забезпечили свій добробут через багатовікову експлуатацію природних ресурсів так званого Глобального Півдня. Вони викидали найбільше шкідливих речовин, видобували корисні копалини, вирубували ліси і торгували сировиною за несправедливими цінами. Усе це часто супроводжувалося шкодою для довкілля і порушенням прав місцевих громад. Церква сьогодні стверджує: розвинені країни накопичили моральний і екологічний борг, який повинен бути визнаний і врахований при перегляді глобальної економічної системи.

Дві сторони однієї монети

Папа Франциск у Буллі проголошення Ювілею Spes non confundit говорить: фінансовий борг і екологічний борг – це дві сторони однієї монети, яка ставить під загрозу наше спільне майбутнє. Цей подвійний борг не лише гальмує розвиток найбідніших країн, але й підриває моральний фундамент глобального суспільства. Тож Ювілей являє собою не просто церковне святкування, а час реституції, нового початку, коли справедливість і милосердя мають йти поруч.

Документ дикастерії пригадує: після деколонізації у ХХ столітті багато країн отримали незалежність, але разом із нею і старі борги. Щоб збудувати інфраструктуру, забезпечити освіту, медицину й енергетику, їм довелося брати нові кредити. Так виникла боргова пастка, з якої більшість досі не вибралася. А водночас протягом десятиліть у цих самих країнах виснажувалися екосистеми, руйнувалися традиційні способи господарювання, зникали ліси і джерела питної води. Усе для того, щоб наповнити ринки країн-споживачів.

Нерівність у відповідальності й наслідках

Документ наголошує: майже 80% історичних викидів парникових газів спричинили країни Великої двадцятки (G20), включно з США, ЄС і Китаєм. Натомість найбільш слаборозвинені країни відповідальні лише за 4%, але саме вони сьогодні найбільше страждають від наслідків зміни клімату. Посухи, повені, деградація ґрунтів, зниження врожайності, зникнення джерел прісної води – це щоденна реальність для мільйонів людей у Центральній Африці, Південній Азії, Південній Америці. І вони не мають ні ресурсів, ні інфраструктури, щоб адаптуватися. Ті, хто найменше спричинив катастрофу страждають найбільше.

Хоча зелений перехід подається як шлях до вирішення екологічної кризи, документ застерігає: він може відтворити старі схеми експлуатації, якщо буде зосереджений лише на вигоді для багатих. Сонячні батареї, електрокари, акумулятори – все це вимагає рідкісних металів, які видобувають у країнах Півдня, часто з порушенням прав людини та руйнуванням довкілля. І знову прибутки отримують розвинені країни, а екологічну ціну платять місцеві громади.

Втрачені голоси і забута пам’ять

У цьому контексті важливо також почути голоси корінних народів, фермерських спільнот, мешканців малих острівних держав, які щодня стикаються з втратою рідної землі, джерел існування, і навіть права на майбутнє. Їхня боротьба не потрапляє до головних стрічок новин, але саме вони, за словами Папи Франциска, є пророками нового способу буття, тобто людьми, які навчають нас гармонії з природою, а не підкоренням її.

Ювілейний заклик до відпущення боргу являє собою не лише економічне або політичне питання. Це акт пам’яті. Пам’яті про те, що людство – це не список окремих держав, а спільна сім’я, де біль одного – це виклик для всіх. І коли земля говорить через повені, урагани, втрату врожаїв, то це не лише природа, це волання про правду. Церква, проголошуючи Ювілей 2025 року, не просто повторює старі гасла. Вона кидає виклик звичному мисленню: замість культури боргу й домінування – запропонувати культуру дару і відповідальності.

Не милостиня, а справедливість

Позиція Ватикану чітка: визнання екологічного боргу не є актом щедрості, а вимогою справедливості. Це повернення до біблійного розуміння Ювілею, року визволення, звільнення, повернення землі, відпущення боргів. Папа Франциск у контексті Ювілею 2025 закликає до списання або реструктуризації фінансових боргів, беручи до уваги шкоду, завдану екосистемам, заохочуючи до нової фінансової архітектури, що визнає екологічну відповідальність, а також до екологічного навернення, яке починається з особистого серця.

Цей документ прямо звертається до основ соціальної доктрини Церкви: спільного блага, солідарності, міжпоколіннєвої справедливості, універсального призначення благ. Саме ці принципи мають стати основою нового економічного і культурного мислення. Документ завершується глибоким закликом до Церкви: стати пророчим голосом, бути активною в освіті, взаємодії між континентами, плеканні духовної єдності. І, зокрема, запрошує молодь бути рушіями нового стилю життя, нового мислення, нової культури.

Сьогодні ми стаємо свідками того, як соціальна доктрина Церкви виходить на передову не в теорії, а в діалозі з реальністю. Ювілей є не лише приводом для урочистостей, а ще й нагодою для справедливості, для звільнення від боргів як фінансових, так і моральних та екологічних. Це шанс відновити рівновагу, повернути гідність, зцілити землю і водночас наше серце.

Джерело: Vatican News

Джерело