Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?

Мт 8,28 – 9,1

Історія двох гадаринських біснуватих становить певну протилежність до події оздоровлення слуги сотника. Про це ми роздумували минулої неділі. Основою зцілення слуги є велика віра сотника.

Причина нещасливої долі біснуватих, мучення їх бісами – це наслідок слабкості їхньої віри. Тобто втрати зв’язку з Богом. Хоча євангелист Матей не подає причини опанування їх злими духами. Однак бачимо наслідки цього опанування: двоє чоловіків наповнені великою злобою, що ніхто не міг наблизитися до них, пройти дорогою, де вони перебували. Біснуваті вели нелюдський спосіб життя – мешкали не в домі, а в гробах, які є символом духовної смерті – втрати Божої любові. Подібно повели себе мешканці гадаринського міста, яких сатана настільки засліпив, що бачили в житті тільки матеріальні речі, а відкинули Ісуса – найбільший скарб і  справжнє щастя для себе.

Бог є любов’ю і Його любов дарує людям життя. Коли людина чинить гріх, то втрачає Божу любов і зв'язок із Богом. У ній завмирає справжнє життя і настає духовна смерть у виді гніву, злоби, ненависті.

У ситуації двох біснуватих гадаринців найперше бачимо прояв гріха та його наслідки – злобу. Але там присутній також Христос. Коли Ісус прибув у місцевість, де перебували біснуваті, ситуація повністю змінилася. Біси зразу відчули присутність Бога й почали кричати, втікати, бо це стало загрозою для їхнього існування. А біснуваті звільнилися з неволі диявола й стали здоровими.

Найкращим прикладом небезпеки гріха та його наслідків, а також важливості Божої любові є війна в Україні. Найперше зло у ній – це поведінка ворога, який наповнений духом самолюбства, шукає власної вигоди ціною життя інших, вбиває невинних людей, нищить чуже майно.

Інший приклад поневолення людини дияволом – це ситуація в середині нашої держави, стосунки між владою і народом. Знаком дій злого духа є ставлення керівництва до простих людей і воїнів. Як часто це ставлення наповнене духом насильства, неповаги, неправди, несправедливості. Таким чином відбувається геноцид проти власного народу. Ісус навчає: як ми ставимося до ближніх, так ставимося до Бога, така наша любов до Нього. А насправді такою неморальною поведінкою не любимо, ображаємо Господа, бо в насильстві немає любові, а є неповага й самолюбство. Україна вважається християнською державою, хоче бути серед розвинутих країн світу, але, на жаль, у поведінці деяких представників влади немає нічого людського та християнського. То як тоді світ має дружити з нами й помагати нам.

Усі ми хочемо швидкого завершення війни, перемоги, мирного життя, а це потребує єдності між людьми. Однак насильство, неповага до інших не служать єдності та зміцненню сили, а радше приносять поділ, недовіру в народі, ослаблюють його силу. Усе це є проявом духа та дій диявола, ім’я якого означає ,,розділювати”, руйнувати єдність між людьми. Бог посилає нам Свою поміч через ближніх. Але коли не проявляємо любові до ближніх, ми відкидаємо Бога від себе, Його поміч і перемогу, подібно як гадаринці не пізнали в Ісусі любов Отця й вигнали Його зі свого краю.

Основне завдання євангелиста Матея полягає в тому, щоби показати, як в Ісусі Христі приходить до нас Царство Небесне. Тому екзорцизми, зцілення та інші надзвичайні діяння Ісуса в Євангелії показують конфлікт між Царством Бога та царством сатани. Опис звільнення двох біснуватих, про яких іде мова в цьому уривку – так званій «діяльній» частині Євангелія, має чітко визначену ціль. Він показує, що демонічні сили, які, здавалося б, повністю керують світом, є нічим перед абсолютною владою Ісуса та будуть остаточно знищені в часі Його другого славного приходу. Євангелист чітко підкреслює, що з приходом Ісуса уже почався цей есхатологічний час – останній період, який закінчиться в Парусії загальним воскресінням та переходом до життя майбутнього віку. Після проявів влади над силами природи – утихомирення бурі на морі, вигнання бісів − Ісус утихомирює бурю в серцях біснуватих людей, повертає їм спокій.

Христос, прибувши в гадаринський край, не звертався ні до кого, хто не потребував Його, не вступав з ніким у розмову. А двоє біснуватих самі дали про себе знати, виявили себе і свій стан, побачивши Ісуса. Це показує важливу річ для кожного з нас. Христос був Богом, отже, був святим. І Його святість не давала злим духам почуватися комфортно, тому вони залишали людей і втікали. Так само є і в нашому житті.

Тверда віра створює міцний зв'язок із Богом, дає силу перемагати зло й робити добро. Чим більше будемо зростати в досконалості й ставати святими, то більше будемо змінювати світ, впливати на людей, їхні недоліки, також на ситуації чи проблеми, які є навколо нас.

Тож дуже важливою є праця над собою, переміна себе, зростання в досконалості, у святості, зміцнення віри, надії та любові – зв’язку з Богом. Коли самі змінимося, тоді будемо навертати, переображувати, зцілювати інших довкола себе. Отже, праця над собою – важлива річ не лише для власного спасіння, а й для спасіння усього світу. Через нас Ісус очищає світ від зла й наповняє добром. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело