«Зараз ми знаємо та усвідомлюємо, що це був свідомий вибір мого батька – загинути як Герой за свою країну, її свободу та незалежність, свій народ і людей, свою сім’ю та близьких, свої моральні принципи та цінності. А ще через безмежну доброту, адже він дбав про кожну людину, за яку ніс відповідальність, до кінця», – поділилася донька полеглого офіцера Андрія Лисецького.

Андрій народився у Львові. У 2014 – 2019 роках воював в АТО/ ООС у складі 3 окремого мотопіхотного батальйону «Воля» при 24 окремій механізованій бригаді імені Короля Данила та в лінійному мотопіхотному батальйоні 24 бригади. У перший день повномасштабного вторгнення добровільно повернувся з резерву у 24 ОМБр та одразу ж відбув у Луганську область – боронити Попасну. Прибув на позицію як командир гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. За день до загибелі зазнав важкої контузії та поранення руки. Офіцер відмовився від евакуації зі словами: «Хто тут буде замість мене?». За гідну службу воїн отримав чимало нагород, зокрема: нагрудний знак «Учасник АТО», відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції», «З честю за волю 3 ОМПБ», нагрудний знак «Ветеран війни», а також нагрудний хрест «Воля» 3 ОМПБ 24 ОМБр ім. Короля Данила. Поліг 7 березня 2022 року у бою з окупантами під Попасною на Луганщині. Близько двох із половиною років його вважали безвісти зниклим. Йому був 51 рік.

Захисника поховали на Зимноводівському цвинтарі.

Джерело