Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в часі Архиєрейської Божественної Літургії з нагоди Відпусту до Ліської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию 20 липня 2025 року.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

«Надія нас не засоромить…». Слова апостола Павла стали гаслом цього благословенного 2025 Ювілейного року. Ми справді потребуємо обновитися в надії на справжнє життя, суть якого витрачається зі свідомості сучасного людства в круговерті подій та пропозицій світового прогресу. Власне тому і саме життя, з його красою та труднощами, ставить перед нами основне питання: в чому сенс нашої подорожі цим світом, якщо все колись невідворотно закінчиться? Людське життя схоже на подорож морем історії, часто темним і бурхливим, під час якої потрібно мати дороговкази, які спрямовуватимуть нас до остаточної мети. Але якою вона є? Як нам туди знайти шлях? Життя здається нестерпним, особливо коли невинно терпимо і несправедливо втрачаємо, а темні хмари над нашою головою здаються особливо густими. У такі часи нас покидає почуття надії на майбутнє.

Але все, що існує, навіть якщо підлягає динаміці й змінності, має свою більшу мету: Бог створив нас для воскресіння, і це не утопічна мрія, а природна логіка буття, покликаного до цілковитої та вічної єдності з Творцем. Без надії на вічність з Богом тягар реальності може нас роздавити або зробити циніками, які зневажають усі вартості людського життя. . Тому потребуємо зосередити наш погляд на невидимі дійсності, які долають обмеження часу та впроваджують нас у вічність.

Однак у подорожі до вічності нам потрібен маяк, світло якого буде для нас певним променем надії. Безперечно, Ісус Христос є істинне світло, яке проникає в усі темні закутки нашої історії. Але вірно йти шляхом до Христа нам допомагають і ті, хто прийняв його світло, та з вічності супроводжують нас сяйвом свідчення свого життя. І перше та найяскравіше свідчення дає нам наша Небесна Мати Марія. Вона є дороговказом, який спрямовує наші кроки на шляху до Бога.

Її життя стало полум’ям, від якого займається вогонь нашої надії. Своїм «так» Непорочна Діва відчинила двері нашого світу самому Богові. Вона стала живим Ковчегом Нового Завіту, в якому воплотилося Відвічне Слово Отця, і Божий Син, став одним із нас. Через покірне «так» Пречистої, споконвічна надія людства на спасіння стала дійсністю, увійшла у цей світ і в його історію. Богородиця дала нам приклад надії, яка полягає в тому, що не надіємось на свої сили, мудрість, багатство, сильних віку цього, а на Всемогутнього Бога, що воскрешає мертвих. І така надія має бути безкомпромісною і цілковитою. Якщо ми блукаємо посеред мороку бурхливого моря життя, то у Діві Марії нам дано джерело сили для нашої надії. Її приклад та заступництво дає нам право благати у Неї благодать відваги з вірою вступати у майбутнє, приготоване для нас Божим Провидінням.

Правдою є, що всі ласки, які Бог нам дає, отримуємо через руки його Матері. «Марія є дзеркалом Таїнства загальної благодаті». Серце Ісуса є джерелом, з якого б’є вода вічного життя. А серце Марії стало руслом для потоку цієї води: вона проникає через усі земні перешкоди, щоб ми могли загасити нею спрагу своїх душ. Марія дала Христові людське тіло, яке Він пропонує нам як Таїнство Хліба вічного життя. ЇЇ пречисте лоно було першим кивотом, тому Вона сама є вмістилищем Пресвятої Євхаристії.

Як Мати відкупителя людства Марія є Матір’ю і Царицею усіх грішників. Вона шукає тих, хто віддався від Бога, намагається зворушити їхні серця, настановити на шлях спасіння і примирити зі своїм Сином. Тому має владу розганяти ворожі сили і руйнувати твердині зла, нищити силу напастей і диявольських спокус. Її серце чуйне до стражденних, є потіхою засмучених, опорою знесилених та звільненням для скованих кайданами розпачу. Тому протягом усієї історії спасіння Церква поклоняється і прославляє Її, згідно сказаного Нею пророцтва: «Віднині блаженною зватимуть Мене всі народи».

В наші дні, затьмарені загарбницькою агресією московії, ми з надією вдаємось під могутній Покров Цариці світу, випрошуючи для народу України миру заради Божої справедливості. Ніде ще в XXI столітті пекло, втілене у суміші північних нечестивців всякого роду і племені, не повставало з такою люттю та цинізмом проти Христа і його Церкви. Дух безбожності, який шириться світом, спричинює страждання серцю Божої Матері, бо має за мету перешкодити спасительній місії Церкви, хай би що вона робила, і яку б прихильність не виявляла до сучасності. Пропонуючи примару влади та багатства світу як альтернативу вірі у Бога, сатана засіває у свідомість людей паралізуючі ідеологічні блуди, які стають причиною всіх трагедій людства. І московія розпочала війну на знищення нашого народу тому, що сатана вже зростив у ній плоди тієї ненависті до всього правдивого і святого, яка є суттю та способом його існування. Тому ідеологія «русского міра» не є якоюсь новітньою подобою старої єресі. Це навіть не втілення минулих нелюдських ідеологій, але радикалізація усіх помилок і блудів разом! Сатана намагається фальсифікацією об’явлень правди Євангелія зруйнувати передовсім нашу віру в Божу вірність та людську гідність. Заперечуючи Богом дане нам право на власну та релігійну ідентичність, він виражає свою лють в геноцидних стремліннях окупантів, а коли не може досягти мети, то намагається полонити нашого духа сумнівами, зневірою та страхом.

Але наш історичний досвід свідчить, що хоч на своїй землі у нас ніколи не було могутніх покровителів цього світу, Богородиця дарувала нам, позбавленим надії з людської перспективи, надію із перспективи Божої. Пречиста Діва Марія першою поставила усе своє життя на цій надії, прийняла її у своє лоно, і до сьогодні передає її кожному, хто вірує. Тому наша надія є не на «щось» чи «когось», але на воскреслого Христа.

Сьогодні прибігаємо до Пречистої Діви, присутньої між нами у славній чудотворній іконі Ліської Богородиці. Вона тримає на руках повноту нашої надії – свого Сина, якого Вона, як людська мати, зродила від Небесного Отця силою та діянням Святого Духа, і на якого надіється весь людський рід від початку створення аж до завершення історії світу. В цій історії є вписаний шлях, боротьба та віра і нашого народу. Він «стоїть, бореться і молиться» тому, що живе надією на Божу справедливість і вірить у перемогу над злом, яке сьогодні паралізувало мільйони душ та намагається диктувати свою волю світові. Перемогу, яка під знаменами Марії може стати шансом для сучасного людського суспільства вийти на шлях власного відродження у світлі Божої правди та справедливості. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело