У Стрию відбувся відпуст до Ліської Чудотворної ікони Пресвятої Богородиці
19-20 липня 2025 року, в. м. Стрию відбувся традиційний відпуст до Ліської Чудотворної ікони Пресвятої Богородиці. Подія, яка щороку збирає сотні прочан, цьогоріч набула особливої глибини: серед війни, втрат і тривог, вірні знову зібралися разом, щоби черпати надію, молитись за мир і благати заступництва в Пресвятої Богородиці.
Прочани молитовно провели два дні біля ікони — через вечірню молитву, ходу вулицями міста з вервицею, молебні й духовні науки. Усе це стало не просто програмою, а дорогою серця до Бога, через Його матір прославлену в чудотворній іконі у Стрию.
Кульмінацією відпусту стала урочиста Архиєрейська Літургія в неділю, яку в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці очолив єпарх Стрийський, Преосвященний владика Тарас Сеньків. «Надія нас не засоромить», — звернувся владика до вірних словами апостола Павла, закликаючи віднайти впевненість у Божій присутності навіть у темні моменти життя. Адже християнська надія — це не втеча від реальності, а світло, яке вказує напрямок у мороці історії.
Особливе місце у цьому світлі посідає Пресвята Богородиця, яка, за словами архиєрея, « є дороговказом, який спрямовує наші кроки на шляху до Бога.». Саме Її материнська присутність у Ліській Чудотворній іконі стала осердям прощі. «Її життя стало полум’ям, від якого займається вогонь нашої надії», — підкреслив владика. Вона — не просто спогад з історії спасіння, а жива Мати, яка сьогодні стоїть поруч із нами в нашій боротьбі, болях і прагненні миру.
Зворушливим і знаковим моментом відпустової Літургії стало також рукоположення нового священника — о. Романа Горбача. У присутності численного духовенства, рідних, друзів та вірних, владика Тарас поклав руки на голову кандидата й у молитві випросив для нього дар Святого Духа. Цей жест став яскравим свідченням того, що навіть у час війни Церква продовжує своє служіння — плекає нове покоління пастирів, які нестимуть вогонь віри, молитви та надії в наш народ.
Ці дні у Стрию стали моментом глибокої зустрічі з Богом, Його Матір’ю та правдою нашої віри. Серед війни та невпевненості ми знову побачили: надія — жива. Вона тримається не на людських силах, а на Божій вірності. І під Покровом Марії ми продовжуємо свій шлях — у молитві, вірі й довір’ї до того, Хто вже переміг.
