Рік тому не стало мого Зеника…

За цей рік я зрозумів: як би тяжко не було, коли шукаєш відповідь, то відповідь – життя.

Якщо не прагнеш жити, ти – мертвий. Прагнення – це і є відповідь. Я зрозумів, що ціль не завжди має значення, значення має бажання та прагнення. Це якраз про мого малого, мого Зеника.

Хто його знав, той памʼятає, як він горів. Він міг змінювати свої цілі та бачення, але завжди був у русі. Його сила була в тому, що він міг і вмів щиро переконувати в тому, у що вірив.

Він вмів наповнювати простори, шукати цілі, прагнення, ідеї, людей. Створював довкола себе спільноти. Це про нього. І це про Zenyk Art Gallery – простір ідей, моментів, минулого та майбутнього.

Виставки, з якими ми починали ZAG, – про дітей, про рай та пекло, – це не про картини на стінах, не про статуї, це про ідеї, про ставлення та розуміння цього світу. Розуміння важливості дитинства, зрілості, прагнення до життя. А ще – важливість розуміння, що РАЙ та ПЕКЛО – це стан душі.

Сьогодні студенти кафедри графічного дизайну Львівської національної академії мистецтв зробили ZAG і всій нашій сімʼї дуже цінний подарунок – виявилося, що впродовж цілого семестру вони працювали над плакатами, присвяченими Зеникові. Я і справді впізнаю у кожній з цих 40 робіт частинку сина: фото, висловлювання, те, що він реалізував, чим пишався, і що – встиг лише намріяти.

Оглянути ці плакати можна буде в ZAG до 7 серпня.

Дякую талановитій молоді, Академії Мистецтв та панові Василеві Косіву за такий сюрприз. Ці роботи – відображення душ юних творців, які по-своєму трансформували те, що створила моя сім'я. Це про бачення і світло всередині нас. Таким був і мій малий.

Запалюймо та горімо й ми цим світлом.

Дякую всім, хто був сьогодні поруч.