Українська медицина  тримається на багатьох складових — знаннях, досвіді, дотриманні стандартів, злагодженій роботі команд.  Але є щось, що не вимірюється інструкціями. Це сила і стійкість  завжди залишатися поруч. Тоді, коли болить нестерпно. Коли суцільна темрява. Коли страх гучніший за вибухи. І саме за цю присутність — і професійну, і людську — ми сьогодні  дякуємо медичним працівникам.

Бути медиком в Україні — це давно вже не лише про фах. Це про вміння тримати опору під шахедами, ворожою балістикою. Про силу говорити спокійно, коли пацієнт дивиться в очі, шукаючи відповідь. Про рішення, за якими — життя. 

День медичного працівника. Він  — не лише про урочистість. А й про тишу, в якій хтось дихає після реанімації. Про зміну, що закінчується далеко за межами графіку.  Про роботу, яку не викладають у соцмережі, але яка змінює реальність. Вдячні кожному і кожній, хто щодня повертає медицину до її суті — людиноцентричності.

Світла памʼять тим, хто не повернувся зі свого останнього чергування. Ми пам’ятаємо. 

Дякуємо за роботу. За силу. За стійкість. За гідність. Працюємо разом  задля Перемоги.