Вони втратили свої домівки. Усе нажите. Звичне. Своє. Це історія 80-річної давнини

Вони втратили свої домівки. 
Усе нажите. Звичне. Своє. 

Це історія 80-річної давнини
Вони втратили свої домівки. 
Усе нажите. Звичне. Своє. 

Це історія 80-річної давнини
Вони втратили свої домівки. 
Усе нажите. Звичне. Своє. 

Це історія 80-річної давнини
Вони втратили свої домівки. 
Усе нажите. Звичне. Своє. 

Це історія 80-річної давнини
Вони втратили свої домівки. 
Усе нажите. Звичне. Своє. 

Це історія 80-річної давнини

Вони втратили свої домівки.
Усе нажите. Звичне. Своє.

Це історія 80-річної давнини. Але такі злочини не мають давності. Час їх належне оцінює і засуджує.

Президент Володимир Зеленський підписав закон щодо визнання депортованими громадян України, які в 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки.

Тоді рідних домівок було позбавлено близько 750 тисяч українців. Це брутально здійснили комуністичні режими СРСР і Польщі із застосуванням терору, репресій, конфіскації майна. Багато свідків тих подій уже пішли в засвіти. Решта депортованих, їхні нащадки тепер матимуть допомогу, гарантовану державою.

У Державному архіві Черкащини є частина документів за ті роки. Приміром, про розселення по пів сотні людей з Польщі в тодішні Гельмязівський, Чорнобаївський, Ковалівський райони, ще по сотні – у Драбівський та Іркліївський, півтори сотні – в Золотніський…

І це – не просто цифри. Це про людей. Про долі. Про справедливість, яка неодмінно настає.

Джерело