Проповідь Преосвященного владики Тараса Сеньківа, Єпарха Стрийського, в часі Архиєреської Божественної Літургії виголошена 2 серпня 2025 року, в храмі святих апостолів Петра і Павла м. Комарно, з нагоди з’їзду спільнот «Матері у молитві» Стрийської єпархії.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі матері!

«Дайте ви їм їсти». В основі лейтмотиву сьогоднішнього Євангелія мова йде про  «слово» та «хліб», які визначають порядок Божої взаємності з людиною. Господь розуміє потреби людини, знає про її «голод», але чи людина розуміє його потребу? А вона у Бога одна: спасіння людини! Тому Боже слово є для неї небесним хлібом, який дає їй спасіння і наснагу йти земними дорогами до вічного життя. Людина лише має його прийняти і у його силі жити, щоб стати носієм миру та знаменням Божої опіки і милосердя над світом. Євангеліє запевнює, що кожним, хто прагне спасіння нехтуючи всім іншим, у його потребах Господь заопікується сам. Та люди у світі продовжують «голодувати». Тому до тих, хто прийняв Боже слово за хліб свого життя, Христос, як колись апостолам, каже: «Дайте ви їм їсти».

Тоді, на пустинному місці, «їм» означало кілька тисячам людей, які шукали Христа та йшли за ним, бо прагнули почути його слово. Вони були ним так захоплені, що навіть не подбали собі про поживу. Стривожені апостоли звернули на це увагу Ісуса. Але він несподівано запропонував їм самим наситити увесь зголоднілий натовп. У апостолів не було достатньо харчів, але ту «дещицю», котру мали, віддали Ісусові в руки. І тоді сталося чудо: Христос взяв від них п’ять хлібин та дві риби, поблагословив, розламав і повернув усе їм в руки, щоб роздавали голодним. Тієї поживи виявилося надміру «багато». Вистачило щоб усі їли та наситилися, а вкінці назбирали ще 12 повних кошів. Однак тими, задля кого Господь вчинив це чудо, були передовсім «голодні» Божого слова, ті, що шукали Бога-Спасителя щоб перебувати з ним.

Відтоді голод за Богом та за хлібом, цей універсальний голод людства, покликані насичувати усі, кому Ісус доручив продовжувати на землі його діло спасіння. Вони теж часто убогі, та Ісус здатний помножити їх «убожество», щоб куснями хліба, розданими їх руками в ім’я Христа, наситилися усі «голодні», та й залишилося ще «12 повних кошів».

Сьогодні є багато «голодних», і ми, як Церква, докладаємо чимало старань, щоб їх нагодувати. Але успішними наші зусилля назвати важко: постійно бракує засобів щоб відповісти бодай на виклики основних людських потреб… Чому? Можливо тому, що потребуючі, навіть люди у крайній нужді, передовсім шукають «хліба», але не Бога… А коли люди не потребують Бога і є далекими від нього, то чуда справді рідко трапляються.

Власне глухота серця на Боже слово, зневага до правди та справедливості, фундаментальних основ життя людини, породжують «голод», який загрожує її існуванню. Без віри у Бога людське життя стає простором боротьби за насичення дочасним, у якій переможці привласнюють максимум, а інші є відсуджені на животіння. Жадібність і прагнення володіти і панувати, окупує як внутрішній світ багачів, так і жебраків.

«Мамона» стає божком, який затемнює розум та спотворює свідомість людської гідності. Не дивно що всім всього не вистарчає, бо ніщо минуще не здатне наситити відвічний голод людського серця. І єдино вічна правда Божого слова здатна повернути свободу духу людини, яка гибіє у ямі зажерливості, засіяної дияволом в її гордому та безбожному «я».

Тож яскравий та спокусливий своїми пропозиціями «супермаркет» сучасного споживацького суспільства насправді є побудований посеред «безводної пустині» неспроможності людини. Це прирікає на повний крах усі її зусилля перетворити на дійсність мрії про власну велич та самодостатність. Натомість дійсність, в котрій людина віднаходить свою гідність та повноту життя, починається її усвідомленням потреби Бога та своєї залежності від нього. «Шукайте перше Царство Боже та його справедливі все інше вам докладеться».

Боже Царство не стосується невизначеного майбутнього, але є дійсністю нашої сучасності. Воно визначається мірою нашого буттєвого прагнення Бога, та реальними кроками в подорожі до вічності у світлі Божої правди. На цій дорозі кожен наш голод та спрага будуть заспокоєні Богом, який свою благодать щедро уділяє руками своєї Церкви і то у мірі, яка перевищує усі сподівання людства. Лише потрібно звільнити своє серце від примарних пропозицій світу, та створити у ньому храм, у якому б слово Христа лунало ясно і проникало до глибин людського ума та духа. Тоді наситяться усі, хто благодатний хліб Божого слова про вічне життя свобідно та з вдячністю прийматиме. Цей «хліб життя» є нам даний з неба, тому кожна «пожива» яка не пробуджує, або фіктивно вгамовує в нас голод по ньому, є отрутою для душі, та ніколи нікого не наситить.

Однак в дійсності ми часто змінюємо даний Євангелієм порядок. Спочатку пропонуємо «голодним» земний хліб з надією, що у «насичених» виникне потреба, голод по Богу та «небесному хлібі». Та дійсність рідко буває такою, і більшість «насичених» майже не згадують про Бога. Така ситуація потребує радикального вирішення. І передовсім потрібно визнати важливість ролі та відповідальності батьків у формуванні зрілої християнської віри нових генерацій. Бо справжньою причиною голоду у світі є не брак хліба, але несправедливість та жорстокість, зроджені людською безбожністю.

Христова Церква покликана змінювати порядок, створений світом, на порядок визначений Богом. Вона є спільнотою зібраних учнів Спасителя, яка в його імені пропонує людству Божественну поживу «слова і хліба». І незамінним учасником сповнення її місії є християнське подружжя, Богом встановлена спільнота батьків і дітей. Подружжя є віддзеркаленням таїнства Триєдиного Бога, храмом творчої благодаті Христа, гостиною Божого слова, послух якому стає для всіх джерелом сили у взаємному збагаченні досвідом віри та прагнення жити згідно встановленого Богом порядку.

Тому дорогі слугині, членкині спільнот «Матері у молитві», вашим найважливішим покликанням є преобразити своє життя у материнську молитву та обдаровувати своїх дітей небесним хлібом Божого слова. Це ваше служіння має тривати від їх народження і дитинства аж до зустрічі з ними у блаженній вічності. Здоров’я, щасливе життя, успіхи та інші потреби ваших дітей є важливими. Але ця важливість стає справді актуальною, коли усі виміри їх життя є визначені вірою у Бога, а Євангеліє стало дороговказом до їх особистої святості. Тому найперше молитвою та свідченням свого життя «ви давайте їм їсти» небесний хліб мудрості і святості. А дороговказом нехай будуть вам слова апостола Павла: «Проповідуйте слово Боже, наполягайте вчасно і невчасно, картайте… з усією терпеливістю та наукою, виховуйте їх у послуху і напоумленні Господньому», щоб сповненням свого материнського покликання ви виконали «закон Господній». Амінь.

Джерело