Побачив Ісус силу народу і змилосердився над ними.

Мт 14,14–22

Євангельська розповідь про чудо п’яти хлібів і двох риб подає науку, як з Божою допомогою можна вирішувати різні життєві справи. Одного разу біля Ісуса зібралася велика кількість народу – понад п’ять тисяч осіб. Христос навчає людей, дбає про духовне добро та оздоровляє хворих – дарує Своє милосердя. У кінці дня апостоли побачили, що люди не мають поживи. Вони звернулися до Ісуса з проханням, щоби відпустив людей, аби знайшли собі їжу.

Дуже добре, що учні не були байдужими до голоду цих людей. Але вони хотіли розв’язати цю складну ситуацію природним способом, щоб люди самі знайшли собі поживу. Подібно поводяться люди в труднощах, які не мають віри: спершу діють власними силами, а потім звертаються до Бога.

Проблему поживи для народу Христос пропонує вирішити на місці, просить принести хліби, які є в людей. Тоді Спаситель ,,взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав хліби і дав учням, а учні – людям”. Кілька хлібів і риб вистачило для п’яти тисяч народу, а ще залишилося дванадцять повних кошів.

Чудесним розмноженням хлібів Христос об’являє духовне життя як тісну співпрацю з Богом. Він закликає нас до більшої довіри й надії на Господа навіть у щоденних, звичайних справах. Бог не вимагає від нас багато… Він хоче від нас все, що маємо – цілковитої довіри до Нього, відкрити Йому своє серце… Проявити свою віру, можливості й старання у вирішенні справ, а все решту Христос доповнить, вирішить Сам. Ісус завжди приймає те, що приносять Його слуги, та помножує й перемінює це для добра інших. Ісус не вимагає від нас неможливого, але бажає, щоб ми робили те, що можемо, служили Богові та ближнім тими дарами, які маємо. Коли будемо використовувати всі свої таланти, їх буде достатньо для нашого освячення й спасіння, вирішення людських і духовних проблем. Тільки такий підхід людини уможливлює чудо Бога. Хто щиро й щедро служить Богові та ближнім цілою своєю особою, все проникає духом Христової науки, тоді Ісус наповняє нас і життя Своєю любов’ю. Скільки любові даруємо, стільки й отримуємо.

Розмноження п’яти хлібів і двох риб показує, що Христос перемінює те, що ми Йому приносимо: щиру молитву, наскільки наповняємо свій дух, свої думки, бажання, вчинки духом Божої правди й заповідей, жертовної любові, єднаємо свою волю з волею Господа. Настільки Бог змінює, наповняє нас і життя Своєю любов’ю, дарами.

Чудо п’яти хлібів подає науку, що поруч з нами завжди є голодні та спраглі люди – не завжди їжі, але часто любові, співчуття, підтримки, уваги, милосердя, прощення, доброго слова, заохочення, усмішки… І сьогодні Ісус каже до нас, як колись до Своїх апостолів: «Не треба їх відпускати, відсилати до когось, накидати комусь, відмахуватися від них, робити круглі очі чи в розпачі втікати від них. Ви дайте їм їсти… Не потрібно багато. Тільки те, що маєте: свій час, ідеї, гроші, енергію, таланти, спритність, відвагу, оптимізм, усмішку, смирення, повагу, вірність, любов, співчуття, милосердя…» Робімо те, що можемо, а Бог усе доповнить.

Христос не тільки тимчасово наситив п’ять тисяч біля Галилейського моря, але як Воскреслий Господь запевняє: «Я – Хліб Життя. Хто приходить до Мене – не голодуватиме, хто в Мене вірує – не матиме спраги ніколи» (Йо 6,35). Він дарує добро людям усіх часів.

Чудо п’яти хлібів є не лише історією легкого щастя, а наукою, прикладом вирішення життєвих проблем силою віри та довіри Христові – надії на Нього, співпраці з Богом. Проявом співпраці є милосердя, ділення, поміч ближнім – спільне добро. Тому Ісус часто діє через нас, дарує людям Свою поміч і любов. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело