У свято Переображення Господнього, 6 серпня 2025 року, в храмі Переображення ГНІХ у Львові владика Володимир очолив Божественну Літургію та виголосив проповідь про значення таворського досвіду у нашому житті, про потребу зберегти світло Божої присутності у буднях та про силу Євхаристію, яка є нашою горою Переображення.

Після Божественної Літургії владика Володимир від імені Митрополита Ігоря вручив пароху храму, митрофорному протоієрею Ярославу Чухнію, орден Святого Юрія Побідоносця. Цією високою відзнакою отця нагороджено з нагоди 35-ліття виходу УГКЦ з підпілля – за його важливу роль у цьому історичному процесі. Грамоту про нагородження зачитав парох архикатедрального собору Святого Юра митрофорний протоієрей Роман Кравчик.

Пропонуємо повний текст проповіді:

Літургійне наближення до Тавору

Бог дарує нам черговий серпневий день. Ми літургійно наближаємося до гори Тавор, щоб зустріти Христа, переживаючи велику таємницю Його Переображення. Це чинимо в храмі у самому серці Львова.

Із прочитаного євангельського слова чуємо, що Ісус на горі в присутності апостолів об’являє своє божество. Його звичайний людський вигляд змінюється, на вершині гори відбуваються надзвичайні явища, а апостоли втрачають дар мови. Ми дуже глибоко до серця приймаємо вислів Петра:
«Господи, добре нам тут бути».

З Богом дійсно добре бути, бо Він є джерелом всього, що людина потребує: правдивої любові, щастя і добра. Хоча в даному випадку Ісус Христос показує лише частинку своєї слави.

Паралелі з людськими стосунками

Проведімо паралель до відносин між людьми: у дружбі, бізнесі чи навіть або передусім у подружжі. Бо в подружжі люди є найближче між собою.

Спочатку є здебільшого велике захоплення тим, кого любиш. Кожна зустріч між закоханими є дуже бажана, кожне слово, жест і навіть мовчання говорять про взаємозв’язок та любов.

Але приходить час, коли захоплення минає і настають будні, щоденне будування відносин, і тоді не завжди є такі піднесені емоції. Коли все добре, то легше любити, але коли життя піддається випробовуванням і кризам, саме тоді можна побачити стійкість та автентичність любові.

А скільки місця чи простору в моєму житті є для Бога? Чи ми Його присутністю цементуємо наші людські відносини?

Від Тавору до Голгофи

Так, апостолам на Таворі було добре. Вони були навіть готові зробити намети, бо не хотіли вертатися до буденного життя. Коли Ісус їх посилає в будень, то не залишає їх самими. Він йде з ними. Але вони в інших обставинах не завжди це відчувають.

У випадку Петра має місце відречення, хоча так добре йому було на Таворі з Ісусом. Вже не кажу про зраду Юди. Потім настануть страждання, смерть Вчителя, майже всі зі страху розбіжаться. Що ж трапилося?

Кондак нинішнього свята говорить:
«На горі переобразився Ти і, скільки змогли, учні Твої славу Твою, Христе Боже, виділи, щоб, коли побачать, як Тебе розпинають, страждання зрозуміли добровільне, а світові проповідять, що Ти єси воістину Отче сяяння».

Отже, завданням події на Таворі було готувати учнів до Голгофи і Воскресіння. Але вони зупинилися ще перед Голгофою, не донесли світло Тавору до великоднього ранку.

Можна мати різні версії: учні це світло згубили чи не підтримували відповідною олією в особистих лампадах.

Особистий досвід Тавору

Я думаю та надіюся, що всі ми мали щонайменше один раз в житті таке особисте «пережиття Тавору». Без цього майже неможливо тривати на дорозі християнського життя.
Але після навернення, піднесення чи відчуття Божого дотику може прийти момент терпіння, випробовування нашої вірності. Без цього таворського світла буде важко йти темними дорогами.
Бо ми знаємо: та ж було добре, спокійно, Божа любов мене дотикала. Та є Бог, навіть, якщо я не до кінця це відчуваю в час кризи. Ми тоді розуміємо, що сумніви, кризу треба пройти.

Чи зроблю тоді багато добрих справ – не знаю. Але якщо в такому стані не наробити дурниць, то це вже успіх.

Той, хто пережив власну подію Тавору, буде старатися завжди бути з Богом, не зважаючи на різні труднощі та перешкоди.

Де сьогодні наша гора Переображення?

Зараз багато говориться про стійкість, потребу ресурсу. Можемо собі поставити питання: чи є сьогодні десь така гора Переображення, де ми змогли б пережити щось «надлюдське», відчути переміну, побачити Бога і почути Його?
Де її шукати?
Де ж знаходиться моя Таворська гора? Чи вона є в моїх буднях? Може мені вже вдалося нині вийти на неї? А можливо ще ні? Це ніколи не пізно, бо день триває і дарує нам теперішню мить.

Євхаристія – наша гора Переображення

На Святій Літургії ми якраз переживаємо цю мить, яка перериває нашу буденність: це особлива зустріч з Богом. Він якраз нині та зараз промовляє до нас, Його Син уділяється нам у Святій Євхаристії як пожива і підтримка. І так чинитиме до кінця наших днів.

Кожного разу Євхаристія є «горою Переображення», на якій ми можемо переживати Божу присутність, готуватися, набиратися сил на дорогу випробувань. А це і є головне та життєдайне джерело для ресурсу. Вже від нас залежить, наскільки ми скористаємо.

Подяка Богові та освячення плодів

Сьогодні ми дякуємо Богові та землі за плоди. Земля дає нам свої плоди, дає нам засоби для існування, лише тому, що Господь тримає її у своїх люблячих та турботливих долонях. Бо людина по різному господарює.

Саме тому, освячуючи ці плоди, ми кажемо, що у нашому житті перше місце належить Господу Богу. Хоча сказати – це добре, залишається ще цією благовістю жити!

Джерело