#герої_без_зброї
Аліна Довгопол, пресофіцерка з Миколаївщини

До війни Аліна знімала навчання, малечу в пожежних касках, будні рятувальників. У кожному кадрі – життя, турбота, любов до справи. А потім – війна. Тоді вона була в декреті й мусила їхати. Рятувала найцінніше – сина Захара. Бо дитина має чути мамину казку, а не виття сирен.

Повернувшись додому після звільнення частини області, побачила: дім уже не той. Обстріли тривають. І фокус камери змінився.

Сьогодні Аліна фотографує дітей в укриттях. Розповідає, що робити під час тривоги. Знімає навчання з мінної безпеки. Допомагає не боятися.

«Рятувальники ті самі, але тепер – серед згарищ, під звуки сирен, – каже пресофіцерка. – Робота вже не про профілактику. Вона – про виживання. І навіть посмішка рятувальника стала іншою – з тривогою, втомою й тишею, у якій щойно щось вибухнуло».

Але камера й далі фіксує головне. Правду. Іншу. Болісну. Але нашу.