9 неділя 1Кр 3,9-17; Мт 14,22-34 (о. д-р Турконяк Р.) Дроговиж 10.08.2025.

Дорогі молільники, приємно молитися з вами в цьому вимоленому та посвяченому Господові храмі. Мені пригадуються роки радянщини: якось у неділю ми їхали автобусом у село Вербіж, куди приїздили час від часу в храм священники, щоб молитися Службу Божу, а цього разу був отець Чаборик М. Це була квітна неділя, можливо 1968—69 рік, автобус з села Колодруби їхав у Миколаїв. Місцеві мешканці добре орієнтуються в назві та знаходжені сіл про що йде мова. І десь перед початком лісової смуги за Колодрубами, автобус став з’їжджати з дороги, хоч не було жодної перешкоди.? Небагато з’їхав з дороги і вчасно зупинився, мабуть, водій задрімав; нам вдалося вийти з автобуса, який поволі нахилявся, а ми підтримували його, щоб не перекинувся у глибокий рів. З допомогою пасажирів, автобус вибрався на дорогу і ми прибули у Вербіж, зайшли у храм, а транспорт віддалився у своєму напрямку. Мені пригадується літургія, звичайно, було заборонено греко-католицьким священникам привселюдно молитися ще й храм рахувався зачиненим. Вірні ризикували, таємно, відчинивши двері зачиненого храму.

Спочатку молилися утреню, отець роздавав свячену лозу, потім, – Служба Божа, навіть, певний фрагмент проповіді Служби Божої про корову з дзвінком на шиї, як відозва голосу сумління, залишився мені у пам’яті… Трішки розповіді з історії нашої підпільної Церкви.
Святий апостол Павло, пишучи коринтянам, називав вірних Божою нивою або Божою будівлею, а про себе навчав, що він будівничий, бо закладав основи віри у народі. Павло навчав про Ісуса Христа, як Бога і стверджував, що Ісус Христос повинен бути підвалиною чи основою життя вірних! Правильно поступає ця людина, яка своє життя спрямовує до Бога і старається чинити добрі та щирі діла милосердя. Бо усі діла людей будуть випробувані на щирість, як приміром, бідна вдова, що кинула останню малу лепту, яку мала, але чинила це з любові до Господа. Господь дивиться на бідних та на багатих людей, що доброго вони чинять з того, що посідають?! Чи щиро віддають від заробленого десятину? – можливо, більше, а може й одного відсотка не жертвують на добрі діла.? Усе життя постане у вічності перед очима після смерті кожної людини! Людина у вічності краще зрозуміє свої хитрощі, якими вона прикривала та забезпечувала свою неправду перед іншими, та перед собою, подібно, побачить щирість своїх милосердних вчинків! Усі хитрування, вдавання доброти, фальшива прихильність, підступні оправдання тощо, усе погане, що представлялося за добре, все згорить у вічності! Усе нещире, сфальсифіковане, лукаве, – нищить людський Божий храм, тобто, шкодить душі людини й у вічності нічого не допоможе до спасіння. Лише, щирі та добрі діла приймає Господь, про що потрібно дбати всім!

Ісус розмножив хліби в пустині для зібраного народу, записав євангелист Матій, а його учні роздавали хліб та рибу, що помножувалося в їхніх руках. Коли усі наситилися й кусні були зібрані, Господь велів учням податися до човна й плисти на інший берег, а він відпускав народ. Відпустивши народ, Спаситель піднявся на гору, щоб ще помолитися, а учні веслували, бо хвилі кидали човном по воді. Коли учні боролися з хвилями, Ісус йшов водою у їхньому напрямку. Він бачив, як вони борються з хвилями, бо вода носила човен, але Син Божий не зупинив вітру, не допомагав апостолам?! До усього, учні бачили постать, яка ступає по воді, жахнулися, кричали зі страху, вказуючи на привид, не пізнавши Ісуса. Лиш тоді Ісус відізвався, щоб не боялися його, приймаючи за привид. Святий Іван Золотоустий цей випадок так пояснює: «Христос не розігнав темряви, і не спішив відкривати себе учням, щоб продовженням страху скріпити їх, … і привчити до терпеливості» (св. Ів. Золот., Бесіда L на Мт, п.1). В човні був апостол Петро, він завжди мав якісь пропозиції та варіанти, тому звернувся до Ісуса: «… Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді» (Мт 14,28). Господь дозволив Петру йти поверх води, але ступивши кілька кроків, Петро злякався вітру й став тонути. Ісус подав йому руку й врятував учня. Учитель Церкви стверджує: «… Господь підтримав Петра і не зупинив віяння вітру, бажаючи показати, що вітер не шкодить, коли віра сильна» (св. Ів. Золот., Бесіда L на Мт, п.2). Ісус врятував Петра, щоб не втонув, хоч той злякався більше вітру, як довіряв Ісусові?! Господь завжди з нами, готовий допомогти, коли духовні перешкоди нападають на нас! Він перебуває серед нас, особливо, коли вдома всією сім’єю молимося до нього. Практикуймо у нашому домі спільну молитву, принаймні увечері перед сном.

В нашу Україну повіяв вітер війни, щасливі ці сім’ї, яких батько чи брат, а може, мати або сестра, боронять нашу суверенність, наше з вами життя. Молімося за наше військо й пам’ятаймо про героїв, які віддали своє життя за ближніх – вони щасливіші від нас, хоч сум за полеглими, огортає серця багатьом. Благаймо щиро Господа, щоб припинив вітер війни і послав мир в нашу Україну та у світ! Пам’ятаймо, що ми з вами кожного дня пливемо й приближуємося до іншого, цілковито духовного виміру життя! Незабаром й ми будемо там, де уже нас очікують полеглі герої! Господи, змилуйся над нами і просимо тебе: заверши кровопролиття на нашій землі! Пресвята Богородице та святий обручнику Йосифе, заступайтеся за нас перед Сином Божим й виблагайте завершення війни у нашому краю!

Джерело