Покликання науковця служити людям іноді має дуже трагічні виміри. Такою була доля українського фізика та винахідника Олега Геращенка, чию соту річницю від дня народження ми сьогодні відзначаємо.

Олег Геращенко народився 1925 року в Узбекистані. В 1939 році його родина переїхала до Києва. Майбутній науковець спершу обрав більш робітничу професію, навчаючись на механіка в морехідній училищі та річковому технікумі. Пізніше навчався на теплотехнічному факультеті в КПІ.

З 1949 року до 1951 року працював на Одеському суднобудівному та судноремонтному заводі. Любов до моря стала другою важливою стихією його життя – Олег Геращенко, попри наукову зайнятість, приділяв увагу вітрильному спорту й навіть мав звання майстра спорту.

З 1951 Олег Геращенко починає працювати в Інституті теплоенергетики АН УРСР. За 20 років пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора цього Інституту. Як науковець, він розвинув вітчизняну школу теплометрії – вивчення теплового потоку та різних типів його первинних перетворювачів. А також створення приладів, які могли б фіксувати тепловий потік та його потужність.

Очолюючи Інститут теплоенергетики Олег Геращенко керував низкою груп, що впроваджували принципи теплометрії у різні галузі, насамперед медицині, сільському господарстві, металургії, геології, харчовій та холодильній промисловостях.

У 1986 році Олег Геращенко брав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Науковець, попри те, що вже не очолював Інститут теплоенергетики, добровільно погодився поруч з фахівцями з дозиметричної розвідки проводити, вперше в історії масштабних техногенних аварій, теплометричну розвідку, що змогла достовірно виміряти потужність тепловиділення активної зони реактора.

На жаль, під час проведення теплометричних замірів Олег Геращенко отримав складні проблеми зі здоров’ями, через які помер у 1992 році, так і не реалізувавши всі свої наукові плани, проте залишивши велику українську школу теплометрії та теплофізичного приборобудування, яка досі є конкурентною у світі.