Вже незабаром, 22 серпня, у селі Старуня, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав здійснить Чин освячення нового храму блаженного священномученика Симеона Лукача. В етері програми «Варто знати» на радіо «Дзвони» священнослужителі Відпустового центру о. Юрій Сидір, о. Володимир Лукашевський та архітектор Юрій Ковальчук поділилися історією будівництва та символічністю новозбудованої святині, а також розповіли про глибоке духовне значення постаті блаженного для сучасної України. Детальніше про це — читайте у нашому матеріалі.

 

Історія, що почалася з віри

Розвиток Відпустового центру в Старуні не був спланований одразу в нинішньому масштабі. Отець Юрій Сидір ділиться спогадами про те, як усе починалося:

«Історія центру почалася з освячення музею, але його розвиток відбувався поетапно. Спочатку не було планів створювати Відпустовий центр у тому масштабі, яким ми бачимо його сьогодні. Все росло й формувалося поступово.

Початком стало 29 квітня 2018 року, коли відзначали 125-ту річницю від дня народження блаженного Симеона Лукача. Тоді Блаженніший Святослав висловив побажання, щоб люди приїжджали на батьківщину Симона Лукача, аби глибше пізнати його постать. Це стало поштовхом для розширення ідеї, яка перетворилася на прагнення створити Відпустовий центр».

Зі зростанням кількості паломників, що приїжджали не лише у святкові дні, виникла гостра потреба в просторі для молитви.

«Виникла потреба, щоб люди могли зупинятися не тільки в музеї, а й мати місце для молитви. Тоді й зародилася ідея збудувати Хресну дорогу, щоб паломники могли затриматися тут довше», — додає о. Юрій. Згодом, коли це місцепроголосив це місце відпустовим, ідея маленького храму трансформувалася в прагнення збудувати велику святиню.

Постать Симеона Лукача: проповідник Євхаристійного В’язня Любові

Отець Володимир Лукашевський підкреслює, що постать Симеона Лукача є особливо важливою через його зв’язок з рідною землею та боротьбу з тим самим ворогом, з яким сьогодні стикається Україна.

«Симеон Лукач є особливим, тому що це його рідне село. Він тут народився, зростав, ходив до початкової школи, а згодом душпастирював як священник у Старуні та навколишніх селах». Він також додає, що пам’ять про святого бережуть насамперед місцеві люди, які стали ініціаторами будівництва.

Чому постаті наших новомучеників резонують із життям сучасної людини? Отець Володимир відповідає: «Найперше, тому що вони є нашими сучасниками. Блаженний Симеон Лукач помер 61 рік тому, і досі живуть люди, які його пам’ятають. Вони також близькі нам тим, що є українцями, які розуміли наш менталітет, спілкувалися нашою мовою… Більше того, вони постраждали від того самого ворога, якого ми маємо сьогодні». Це дає нам впевненість, що вони «найкраще розуміють нас, коли ми звертаємось до них у молитвах».

Особливе місце в духовному житті блаженного займала Євхаристія. Отець Володимир згадує проповідь Блаженнішого Святослава, який говорив, що «наші блаженні й ісповідники віри завжди мали велику любов, велике набоженство до Євхаристії». У своїх рукописах Симеон Лукач закликав вірних «часто відвідувати Цього найбільшого Євхаристійного В’язня Любові».

Від ескізу до величного собору

Архітектор Юрій Ковальчук називає свою участь у цьому проєкті паломництвом, що докорінно змінило його світогляд. Він приєднався до ініціативи наприкінці 2018 року, коли група місцевих людей планувала збудувати Хресну дорогу. Пан Юрій запропонував додати архітектурного наповнення. «Коли ми працювали над концепцією, з’явився задум виноградної лози, яка ніби збивається вгору і відгинається під вагою головного грона — Гробу Господнього. Ця ідея всім дуже сподобалася, і я бачив у людей навіть сльози на очах. Адже емоція в архітектурі має саме таку місію — зачепити».

Згодом виникла ідея будівництва храму. За словами архітектора, замість звичної хрестово-купольної структури було обрано сміливе рішення, яке не конфліктує з природою. «Для мене, як архітектора, це було непросте завдання, адже ми всі звикли до класичної хрестово-купольної структури храму… Але поступово ставало зрозуміло: ми не в місті, а в середовищі, де головною є природа. Тому архітектура мала не заважати їй, а доповнювати й підкреслювати».

Головна архітектурна ідея — це символізм: «нава храму розташована під землею — як символ таємної молитви. А світлий білий купол, що виривається нагору, символізує силу віри та Євангельську правду, яка прориває темряву». Архітектура храму — це «сміливий крок. Виклик. Виклик для нас і для суспільства. Ми щиро віримо, що вона може стати початком переосмислення класичної сакральної архітектури».

Духовні плоди та майбутнє

Будівництво храму стало можливим завдяки фінансовій та фізичній підтримці вірян, зокрема «вихідців з цього села, батьківщини блаженного Симона Лукача», та місцевих жителів. Як зазначає о. Юрій Сидір, ці люди продовжують справу свого святого земляка.

Відвідувачі центру відчувають реальну дію Духа Святого. Отець Володимир Лукашевський свідчить, що це місце змінило і самих священників, і паломників. «Найбільше ж Божого Милосердя люди відчувають у Таїнстві Сповіді. Пригадую випадок, коли літня людина вперше в житті посповідалась, сказавши: “Не знаю, чому, але хочу зробити це саме сьогодні”. Це дія Святого Духа».

У центрі діє постійна молитовна програма. «24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, виник задум щоденної вечірньої молитви. Відтоді і донині, і, думаю, так буде надалі, щовечора о 18:00 триває молитовна програма». Мета цього — щоб людина не просто відвідала місце, а «справді брала участь у богослужіннях, приступала до Таїнств, переживала Покаяння й Євхаристію».

Юрій Ковальчук додає, що це не просто будівництво, а постійний процес, який він проживає щодня. «Коли закриваю очі, можу промайнути всі етапи будівництва: від пошуків точок для геологічних свердловин, розробки котловану, фундаментних робіт, до поступового зведення собору». Він завершує розмову думкою, що творці храму «не переписують історію, а пишуть нові сторінки історії, яку розпочав Симон Лукач».

За словами архітектора, основна нава храму розрахована на дві тисячі людей, але завдяки інфраструктурі та можливості трансформації нижньої церкви, комплекс може прийняти одночасно від 15 до 20 тисяч людей. А о. Володимир Лукашевський підсумовує словами з Євангелія: «”В домі Отця жител багато”. Всі, хто бажає, завжди знайдуть місце, де бути».

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело

Друк / PDF