82 роки тому, вранці 23 серпня 1943 року, командуючий Степовим фронтом тремтів від страху. Вночі по свої дурості він доповів сталіну, що Харків звільнено. А коли почали поступати бойові повідомлення, що вермахт заняв оборону по р. Уди і перейти її не має можливості, звісно запанікував, бо вечором же салют буде у москві… Все що можна було відправити в бій – було відправлено, сам же командуючий, звісно, що не на своїй висоті, скоріш за все почав пиячити. Харків він не взяв повністю ні 23, ні 24, ні 25… лише 29 серпня 8-а армія вермахту сама відійшла на лінію оборони по р. Мжа. Конєва врятував скоріш за все Жуков, який був під Харковом представником ставки. А скільки ж життів поклав Конєв за 23-28 серпня 1943 року, щоб виконати те, за що він вже відзвітував. В цей день, 23 серпня не може бути ніяких свят, тільки жалоба за загиблими українцями, яких гнав на убой "полководець" чиїм ім'ям до сих пір названо меморіальний комплекс. А на тій висоті, якщо він і бував, ну пару разів на пару хвилин…
