Почувши це слово, юнак відійшов смутний, мав бо велике майно.

Мт 19,16–26

Історія багатого юнака розкриває тему щастя людини. Зокрема показує, що є його основою: Бог або світ. Відповідь Ісуса на питання щастя людини та життя вічного складається з трьох частин.

Спершу Христос пояснює слухачам, що основою щастя людини є Бог. Він є джерелом добра, а не самі дари. Дари не мають вартості без Бога – найбільшого скарбу, не діють без Його ласки та любові.

У Старому Завіті посідання добра: здоров’я, дітей, достатку та інших дарів вважалося знаком праведності людини та Божого благословення для неї, щастя земного та вічного.

Під час розмови юнака з Ісусом про життя вічне Господь виправляє тодішнє розуміння щастя. Відповідаючи на питання юнака, ,,Що доброго маю чинити, щоб мати життя вічне?”, Христос словами ,,Ніхто не добрий, тільки один Бог” нагадує йому про першу заповідь Господню: ,,Не будеш мати інших Богів, крім мене”. Спаситель старається пояснити чоловікові та учням, що багатство не є остаточним критерієм праведності й щастя людини, свідченням її зв’язку любові з Богом. Як також брак достатку не свідчить про гріховність особи, Боже покарання її за якісь гріхи. Ісус відкриває правду, що будь-яке добро на землі не з’являється само, а є Божим даром. Бог є Творцем світу й джерелом усякого добра. А умовою отримання його є зв'язок любові людини з Богом. Хтось може мати земні блага – зовнішній вимір щастя, але якщо не має в серці щирої любові до Бога та ближніх, то не отримає інший важливіший прояв щастя – душевний спокій і радість на землі й у вічності.

Шукаючи відповіді на питання про життя вічне, Христос показує юнакові, що він не відчував себе цілковито щасливим через те, що не мав щирої любові до Бога та ближніх. Не вмів ділитися Божими дарами з ближніми. Він бачив щастя передусім в речах, надіявся на них більше, ніж на Бога. Його серце було роздвоєне між Богом і світом. Юнакові бракувало цілковитої довіри Господу. Хоч вважав себе побожним, розумів, що Бог дарував йому достаток, але речі любив більше, ніж Бога. Тому не зумів поділитися своїм достатком із ближніми, проявити любов до них і на ділі показати свою любов до Бога. Через те не знайшов у житті основного прояву щастя – душевного спокою, знаку Божого благословення.

У кінці розмови Ісус подав юнакові пораду, як осягнути життя вічне, мати душевний спокій та відчути себе щасливим. Він запропонував йому роздати своє майно бідним і тоді піти за Ним. Тобто засвідчити на ділі свою любов до Бога, а потім піти за Христом – покласти всю надію на Нього, беззастережно довіритися Його любові. Таким чином звільнити, оздоровити своє серце від роздвоєння між світом і Господом. Бо тільки Божа любов наповняє нас дарами і спокоєм, дарує життя вічне: запевняє нам вічний та нерозривний зв'язок із Богом, спокій і радість у душі.

Одна мати написала в інтернеті оголошення, що опинилася у дуже складних обставинах, її доньці нічого вдягати, й запитала, чи хтось міг би допомогти та вислати їй речі поштою. У домі однієї жінки, на ім’я Надія, залишився добрий одяг для дітей. Вона вирішила помогти убогій сім’ї. Приготувала посилку й відправила за власний кошт.

Минув рік. Одного вечора Марія отримала пакунок. Це була посилка від жінки, якій висилала дитячий одяг. Коли Надія відкрила кришку, то в середині лежала ціла купка складених дитячих малюнків, кілька висушених польових квіток, а зверху лист та декілька баночок домашнього варення з малини й смородини. Надія прочитала лист. У ньому Марія дякувала за надісланий доньці одяг, яка дуже раділа ним. А в кінці листа написала, що малюнки й квіти – подяка від дочки. А варення – подяка від матері.

Через пів року Надія з сином відпочивала в Карпатах і зустрілася з Марією та її дочкою Оленкою у маленькій кав’ярні. Відтоді вони підтримують зв’язок. Час від часу надсилають одна одній невеличкі подарунки: Надія – книжки для Оленки, Марія – баночки домашнього варення.

Із того часу життя Надії змінилося. Вона стала менше дратуватися, навчилася радіти дрібницям. І завжди думає: у світі так багато байдужості, але достатньо простягнути руку один раз – і цей жест повертається сторицею. Маленький вчинок може змінити чиєсь життя. А іноді і твоє власне.

Розповідь про багатого юнака показує нам правдивий шлях до щастя, поданий в Божих заповідях: йти в житті дорогою Божої, а не людської правди, усю надію покладати на Ісуса, а не на речі, та довіряти Його любові. Відважитися застосувати в житті слова Спасителя: ,,Я – дорога, правда і життя. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Йо 14,6), ,,Хто слухає моє слово, й вірує в того, хто послав мене, живе життям вічним” (Йо 5,24), ,,Хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому” (1Йо 4,16), ,,Сказав я вам це, щоб ви мали мир у мені, … щоб ваша радість була повна” (Йо 16, 33,24). Тоді Христос щедро наповнить нас щастям: дарами земними й духовними, постійним спокоєм і радістю. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело