Ці два слова — «зник безвісти» — стають одними з найтяжчих у житті тих, хто їх чує. У них водночас і відчай, і крихітна, але незгасна надія.

Станом на липень 2024 року в державному Реєстрі зниклих безвісти за особливих обставин — понад 50 тисяч українців. Серед них військові й цивільні, чоловіки й жінки, дорослі й діти.

Цей статус — ще одне гірке визначення війни. Хтось зник на фронті, хтось — у тимчасово окупованих містах, куди прийшов «русский мир». Але кожного з них шукають і чекають — батьки, діти, друзі. Вони вірять, що обов’язково знайдуть своїх рідних. Де б ті не були — у лікарні чи в полоні, головне, щоб живими.

Нехай ця надія ніколи не згасає. І нехай одного дня кожна родина отримає довгоочікувану добру звістку про своїх найдорожчих. Ми віримо: усі наші земляки повернуться додому.

« повернутися

Джерело