Донецьк сьогодні не може святкувати вільно. Але його серце б’ється разом із серцями мільйонів українців.
Обов’язково настане день, коли його вулиці знову наповняться українською мовою, піснями та дитячим сміхом. Це буде особливий день — із болем від втрат, але й з безмежною радістю від повернення.
Прийде час, коли на площах Донецька замайорять синьо-жовті прапори, коли життя стане безпечним і гідним, коли свобода перестане бути мрією, а стане буденністю.
Донецьк вистоїть, бо його сила — в людях. У тих, хто залишився і тримає спротив щодня, і в тих, хто був змушений поїхати, але зберігає його в серці.
З Днем міста, нескорений Донецьк.
Ми боремося, ми пам’ятаємо, ми повернемося.
