Сьогодні наша Церква урочисто празнує одне з дванадесятих свят — Різдво Пресвятої Богородиці. Цей день є символом початку виконання Божого задуму про спасіння людства, адже народження Діви Марії стало підготовкою до приходу у світ Спасителя — Ісуса Христа.

Під час Великої Вечірні з Литією оспівуємо празник Різдва Богородиці такими словами зі стихир:

«Всесвітня радість від праведних засяяла нам, від Йоакима та Анни, Пречиста Діва через чистоту життя стає одушевленим храмом Божим, і єдиною воістину Богородицею іменується. Її ж молитвами, Христе Боже, мир світові пошли, і душам нашим велику милість».

Перше свідчення про це свято знаходимо в апокрифічних творах, таких як «Протоєвангеліє Якова», де описується народження Діви Марії. Про Різдво Діви Марії святим Йоакиму та Анні, її батькам, передвістив ангел. Вони довгий час не мали дітей, що стало великим випробуванням для благочестивої пари. Але Бог почув їхні молитви й дарував їм дитину, яка мала стати благословенням для всього людства.

Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до дуже давніх Богородичних празників, хоча не можна точно визначити часу, коли він з’явився. Про нього згадують святий Йоан Золотоустий, святий Прокл, святий Епіфан, святий Августин і святий Роман Сладкопівець. Палестинське передання каже, що свята Єлена († 330), мати цісаря Костянтина, збудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці. У V сторіччі про цей празник згадує Служебник папи Геласія (492-496).

Стихири і гимни на честь цього празника уклали патріярх Анатолій (449-458), Степан Єрусалимський (VI ст.), святий Андрій Критський і патріярх Сергій (VII ст.), святий Йоан Дамаскин і патріярх Герман (VIII ст.), святий Йосиф Студит (IX ст.). Офіційне введення цього празника у візантійському цісарстві приписують цісареві Маврикієві (582-602).

Зі Сходу празник Різдва Пресвятої Богородиці перейшов на Захід, спочатку в VII ст. до Риму, а звідси в пізніших віках поши­рився на цілу Латинську Церкву. 

Прихід на світ тієї, що мала бути Божою Матір’ю, є особливим джерелом радості для її батьків для неба, для землі й всього створіння. Святий Андрій Критський у своїй проповіді на цей празник величає Пресвяту Богоматір як ту, через яку сповнилися всі пророцтва і прообрази Старого Завіту.

Сьогодні, у свято Різдва Божої Матері, візьмімо собі приклад з Пресвятої Богородиці. Молячись Богові та очікуючи, що вислухана буде наша молитва, – докладімо трохи більше зусиль та старань. Просімо Господа Ісуса Христа, щоби, зокрема, через праведне й боговіддане життя Пресвятої Діви Марії Він навчив нас добре молитись, постійно читати й розважати над Святим Письмом і уникати гріха та – завдяки й заради Своєї хресної жертви й славного Воскресіння – помилував, зцілив і спас нас!

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

за матеріалами інтернет-ресурсу «Kyrios» та інформаційного центру Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата

Джерело