🇺🇦Маріуполь пам'ятає: Кушнір Вячеслав «Маус»

☝️Від християнського дитячого хору до лінії фронту: історія Вячеслава Кушніра «Мауса» — це шлях від світлих мрій до безсмертного подвигу.

Народився на Вінниччині. Мріяв стати священником, зрозумів, що його покликання — захищати свою країну. Переломним моментом у його житті стає 2014 рік, тоді він з семінаристами приїхав на Майдан, де допомагав пораненим та волонтерив.

🪖Згодом Вячеслав залишив семінарію і приєднався до полку «Азов». Справжній патріот, який підбадьорював хлопців і мудро керував ними, він був для них «сержантом з серцем офіцера».

🫡Повномасштабна війна застала його у м. Золочів Львівської області на навчаннях підвищення офіцерського звання. Через всю Україну в напівоточений Маріуполь він разом з побратимами повернулися, щоб зустріти ворога. На запитання сестри, чи їдеш на перед, написав: «Перед тут скрізь…їду на зустріч».

Його братство та лідерство проявлялося в усьому: від товариського футболу до оборони Маріуполя. Під час найзапекліших боїв у місті він не просто керував бійцями, а турбувався про кожного, ділився останніми припасами та підбадьорював. Коли ворог стирав Маріуполь з лиця землі, Вячеслав зварив побратимам борщ і спік паляниці, які ті ніколи не забудуть.

«Все буде Україна. І не інакше!» — так писав він дружині, знаючи, що не відступить.

💔Молодший сержант, командир 1 відділення, 1 взводу оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» він загинув 15 квітня 2022 року, прикриваючи своїх побратимів під час прориву на «Азовсталь». Завдяки його мудрості та відвазі, весь його підрозділ дійшов до заводу, але вже без свого командира. Вячеслав, будучи пораненим, свідомо вирішив прикривати побратимів. Він пожертвував собою, щоб врятувати життя інших. Цей вчинок – уособлення справжньої честі та незламності.

У Вячеслава залишилися мати, дружина, брати і сестри. «5 років контракту, 5 років оборони України, 5 років захисту людських життів. Син мріяв рятувати душі, а став також рятувальником людського життя», – наголосила мама Слави.

За свій подвиг він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. При житті мав наступні відзнаки: нагрудний знак «За доблесну службу», та за участь в антитерористичній операції, відзнака Ветерана війни, медаль «За військову службу Україні» , грамота з турніру з боксу присвячений пам'яті загиблих бійців під час широкінської операції , та грамота за високі результати в службово – бойовій діяльності.

🕯️Його брат Євген, не змирившись із загибеллю, також пішов захищати Україну і загинув у березні 2025 року на Донеччині.

🇺🇦Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиг Героя – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею