Також важливими правовими аспектами щодо припинення підприємств, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), у перехідний період, є:
1. Уряд уповноважується на прийняття рішення про передачу єдиного майнового комплексу підприємства до сфери управління ФДМ України, крім єдиних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації, якщо:
уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності не прийняв рішення про перетворення або ліквідацію державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства) у строк, передбачений Законом № 4196
у цей строк не затверджено передавальний акт і юридична особа – правонаступник державного комерційного підприємства, казенного підприємства не зареєстрована
2. ФДМУ протягом 1 року з дня оформлення передачі функцій з управління єдиним майновим комплексом державного комерційного підприємства, казенного підприємства приймає рішення:
про перетворення підприємства в акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі;
про ліквідацію підприємства в порядку, встановленому законом;
про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства в порядку, встановленому законом.
3. Уряд має затвердити детальний порядок перетворення державного підприємства, а також порядок передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління ФДМ України.
Інші зміни у законодавчому регулюванні сфери господарювання, пов’язані із втратою чинності ГК України:
Скасовується узагальнений перелік засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання, які були інструментами держави для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку.
Зникають положення щодо особливостей управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки.
ГПК України доповнюється визначенням понять господарської діяльності, комерційної господарської діяльності (підприємництва), некомерційної господарської діяльності.
З офіційного правового поля зникає термін «господарський договір», а також змінюються деякі положення щодо укладання договорів у сфері господарювання:
скасовується вимога щодо обов’язкового погодження сторонами договору предмета, ціни та строку дії договору.
Натомість буде діяти загальне правило ЦК, за яким істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди;
втрачає чинність правило, за яким при укладенні господарських договорів на основі типового договору сторони не можуть відступати від його змісту, але мають право конкретизувати його умови.
В майбутньому буде діяти правило, за яким законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів), від яких сторони не зможуть відступати, але будуть мати право конкретизувати їх.
встановлюються правила укладання договорів за рішенням суду, зокрема визначається, що день набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного договору, якщо інше не визначено рішенням суду.
Також визначено, що на розгляд суду передаються спори, що виникають при укладенні договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов’язковим відповідно до закону та в інших випадках, встановлених законом, а також, якщо це передбачено домовленістю сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
змінюються положення щодо відповідальності за порушення у сфері здійснення господарської діяльності:
розмір збитків буде розраховуватися відповідно до положень ЦК, тобто з урахуванням того, що до складу збитків будуть входити втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особазробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з ГК України, до складу збитків включалися додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
скасовується правило залікової неустойки, відповідно до якого збитки відшкодовуються в частині, не покритій неустойкою.
Замість нього загальним буде правило, за яким неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків, якщо договором не встановлено інших правил співвідношення збитків і неустойки;
скасовуються положення щодо досудового порядку реалізації господарсько-правової відповідальності, який передбачав направлення порушнику претензії з вимогою відшкодування збитків або застосування інших санкцій;
застосування адміністративно-господарських санкцій передбачено за порушення встановлених законодавством правил здійснення підприємницької діяльності.
У ГК підставами застосування названих санкцій було порушення правил здійснення господарської діяльності, тобто цей вид господарсько-правової відповідальності поширювався на суб’єктів підприємництва і суб’єктів некомерційної господарської діяльності.
Наведений перелік не є вичерпним і окреслює найбільш значимі зміни законодавчого регулювання сфери економіки, які очікуються у зв’язку з втратою чинності ГК та введенням в дію Закону № 4196.

 

Джерело