Під час Літургії Слова з нагоди Ювілею утіхи Святіший Отець вказав на близькість Бога, Який дарує утіху стражденним та підтримує миротворців, які несуть розраду іншим.

«Чим глибший біль, тим сильнішою має бути надія, що народжується зі спільності. І ця надія не розчаровує», — сказав Папа Лев XIV, проповідуючи в базиліці Святого Петра у Ватикані в понеділок, 15 вересня 2025 року, під час Літургії Слова з нагоди молитовного чування у контексті Ювілею утіхи. У своєму слові Святіший Отець роздумував над значенням прочитаної притчі про Доброго Самарянина (Мр. 19, 25–37). Про це розповідає українська редакція «Vatican News».

Бог ніколи не залишає людину на самоті

Промовляючи до паломників, Папа вказав на заклик пророка Ісаї: «Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог» (Іс. 40,1), який звучить як заклик поділитися Божим утішенням з багатьма братами і сестрами, які переживають слабкість та страждання. «У темні часи, навіть попри всі очевидні обставини, Бог не залишає нас самих, а навпаки, саме в такі моменти ми більше ніж будь-коли покликані сподіватися на близькість Спасителя, який ніколи не покидає нас», – наголосив Лев XIV.

Проповідник зауважив, що людина шукає того, що її втішить, однак часто не знаходить. «У такі моменти, мабуть, залишаються лише сльози, якщо вони ще не вичерпалися», – сказав Святіший Отець. Він пригадав навчання свого попередника, який, роздумуючи над сльозами Марії Магдалини біля Ісусового гробу, сказав, що у житті існують моменти, коли лише сльози готують нас до того, щоб побачити Ісуса. «Дорогі брати й сестри, сльози – це мова, яка виражає глибокі почуття пораненого серця. Сльози – це беззвучний крик, який молить про співчуття і втіху. Але перш за все – це звільнення і очищення очей, почуттів, думок», – зазначив Папа, додавши, що не треба соромитися плакати, адже це спосіб висловити наш смуток та мова, яка «розповідає про нашу слабку людську природу, що піддається випробуванням, але покликана до радості».

Проживати страждання у вірі

Святіший Отець зауважив, що де є біль, там виникає питання про причину цієї біди і зла, на яке складно дати відповідь. У цьому контексті Святе Письмо навчає нас перейти від запитань до віри. «Існують такі запитання, які замикають нас в собі, розділяють нас зсередини і віддаляють від реальності. Існують думки, з яких нічого не може народитися. Якщо вони ізолюють нас і приводять до зневіри, то вони також упосліджують розум. Тому краще, аби запитання було протестом, голосінням, благанням про ту справедливість і той мир, які нам обіцяв Бог, як це висловлено в псалмах», – поділився проповідник, додавши, що у такий спосіб ми будуємо міст до неба, навіть коли воно здається німим.

Відтак Єпископ Риму зазначив, що біль не повинен породжувати насильство, адже «його перемагає любов, яка вміє прощати». Цю істину підтверджують, зокрема, свідчення двох жінок, які пролунали під час Літургії Слова. Ці особи пережили жахливі вбивства своїх рідних, але змогли перетворити свій біль на силу прощення у вірі. «Насильство, якого ми зазнаємо, не можна стерти, зате прощення тих, хто його вчиняє, є передвістям Царства Божого на землі, плодом Його дії, яка покладає край злу і встановлює справедливість», – прокоментував Папа. Він наголосив, що життя визначається не тільки стражданнями, а й любов’ю Бога, «яка ніколи нас не покидає і провадить всю Церкву». Відтак, коли ми отримуємо втіху від Бога, «то стаємо здатними дарувати втіху й іншим» (пор. 2 Кор 1,4).

Працювати задля припинення страждання народів

На завершення проповідник пригадав біль народів, які пригнічені «тягарем насильства, голоду і війни, благають про мир», і їхній крик зобов’язує нас молитися й діяти, «аби припинилося будь-яке насильство і ті, хто страждає, могли знову знайти спокій».

«Справжня втіха, яку ми повинні бути здатними передавати, полягає в тому, щоб показати, що мир можливий і що він проростає в кожному з нас, якщо ми не приглушуємо його. Нехай керівники країн особливо прислухаються до крику багатьох невинних дітей, щоб забезпечити їм майбутнє, яке захищатиме і втішатиме їх, – наголосив Папа. – Серед поширеної зверхності, ми впевнені, що Бог не залишить без допомоги серця і руки, які несуть допомогу і втіху, миротворців, здатних розрадити тих, хто перебуває в болю і смутку».

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело