Сьогодні, 26 вересня, у монашій родині Оріоністів відбулася особлива подія ― чин поставлення братів Олександра і Ореста у служіння свічконосців, чтеців, співців та піддияконів. Очолив молитву єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир, який звернувся до присутніх з теплим пастирським словом.

― Сьогодні тут, у спільноті Оріоністів, разом із вечірніми сутінками приходить світло свята. Ми поставили чин свічконосця, ченця, співця і піддиякона наших братів. Ми це зробили для служіння, ― наголосив владика.

Єпископ пояснив, що поставлення братів у різні служіння ― це не зовнішній ритуал чи формальність, а реальний крок у дорозі служіння Господу і Церкві.

За його словами, кожен, хто стає ближче до служіння біля престолу, покликаний не лише читати й проголошувати тексти Святого Письма, а й жити ними у власному житті.

― Той, хто читає Боже Слово, має хоча б намагатися жити ним. Бо не лише слухають інші твої слова, але й дивляться на спосіб твого життя, ― зазначив єпископ.

Владика звернув увагу, що саме піддиякон має завдання бути першим, хто відчиняє двері храму, запалює світло і розпочинає молитву.

― Піддиякон ― це той, який має відкривати двері церкви святої, з побожністю запалювати свічку у Божому храмі. Він має бути подібним до дерева плодовитого, яке черпає силу й приносить плоди, а не до дерева сухого, яке лише існує без плодів. А для того важливе коріння ― і це коріння є у молитві, у Святому Письмі, у святих таїнствах, – пояснив владика Володимир.

Єпископ наголосив, що справжній ресурс для монашого життя і служіння можна знайти лише у Богові:

― Черпайте, дорогі брати, ресурс саме в святих таїнствах, у молитві, у Божому слові. Тут ми нічого нового не вигадаємо. Також користайтеся дарів вашої спільноти, у якій живете. Насолоджуйтеся монашим життям, бо сьогодні це великий дар – бути у спільноті, бути з іншими людьми і разом прямувати до Царства Небесного.
Окремо владика звернув увагу на важливість послуху у монашій формації. Він відзначив, що молодим людям часто важко приймати настанови настоятелів, адже здається, що вони вже багато знають. Та з роками приходить інше розуміння:
― Що старшою стає людина, то більше усвідомлює, що знає насправді дуже мало. Не тому, що забуває, а тому, що стає зрілою і розуміє: всього осягнути не можна. І що більше відкриваєш для себе, то більше доторкаєшся до таємниць, які треба не лише досліджувати розумом, а й носити у своєму серці.

На завершення владика подякував родинам братів, їхнім однокурсникам і монашій братії Оріоністів за духовну підтримку і супровід на шляху формації.

― Дякую вашим родинам, вашим однокурсникам, монашій братії, яка вас тут формує і супроводжує. Нехай Господь Бог дарує вам благословенне служіння на многая і благая літа! – побажав владика Володимир.

Джерело