Гаразд, слуго добрий і вірний!

Мт 25,14-30

В описі початку існування світу в книзі Буття автор зазначає, що після створення землі та її природи Бог створив людину на Свій образ і подобу. Господь дав їй цінний дар – безсмертну душу як завдаток вічного життя. Цей дар є одним із важливих проявів нашої подібності до Бога.

У цю неділю в Євангелії читаємо притчу про таланти. Ісус порівнює Боже Царство до господаря, який роздав своє майно слугам: одному дав п’ять талантів, другому два, а третьому один. Перші двоє слуг були мудрими. Вони цінували дані їм таланти, добре використали їх і отримали нагороду від пана. А третій слуга проявив лінивство, не використав отриманий талант і був суворо покараний.

Слово талант означає не тільки різні матеріальні й духовні дари. Найбільший талант у світі – це людина. Вона є вершинного усіх створінь, бо подібна до Бога – свого Творця й покликана жити вічно в небі. Небесний Отець, Який створив людину, передав їй «своє майно» – Свій образ. А найціннішим талантом для людини є життя. Притчею про таланти Христос запрошує нас роздумати про талант свого життя: нашу гідність людини й життя вічне.

Таланти – це символічні числа, які означають щедрість Божої любові. Остаточно талант – це наш образ Божий, який маємо в собі. Хоч люди мають різні дари, але кожен отримав від Бога в повноті цей талант, цей скарб, яким є наше життя. Господь є джерелом життя і цим даром життя Він поділився з людиною. Цим найціннішим даром, який має. І покликання кожного з нас – вміти оцінити талант життя, який ми отримали й належно його використати на Божу славу й для нашого спасіння.

Ми часто в житті маємо претензії, незадоволення, заздрість, що хтось інший щось має, а я не маю, живе краще, ніж я. Але ж Бог кожного обдарував тим, що йому найбільш потрібне для його добра, дав людині найбільший талант – Божий образ та життя. Нам лише потрібно ці таланти Божого образу та життя розвинути, щоб вони наповняли нас добром.

Притчею про таланти Христос запрошує глибше пізнати цінність себе, як людини, Божої дитини, великого дару Божого образу та подоби в собі.

У серце кожного з нас Ісус вклав бажання щастя.

І люди шукають його в різний спосіб. Одні бачать своє щастя в матеріальних речах, а інші в духовних, у зв’язку з Богом. Ті, що шукають щастя в матеріальних речах і вигоді тіла, його не знаходять. Багато є осіб, які мають здоров’я, освіту, роботу, гроші, житло, але часто незадоволені собою, не мають спокою й радості в душі, не бачать сенсу життя. Бачать у собі більше негативів, ніж позитивів, тобто нагод бути щасливими. Пояснити це можна досить просто. Людина відчуває себе щасливою, коли має постійний спокій і радість, має добро, яке заспокоює усі життєві потреби. Але матеріальні речі змінюються, вичерпується їхній запас, який не все можна швидко відновити. Вони не дають людині впевненості в собі, спокою і радості, що вона зможе забезпечити всі свої життєві потреби, бути щасливою.

Така тілесна людина не вміє теж належно цінувати великий дар, яким є життя. Воно дане нам не тільки для тимчасового задоволення, а повинно бути приготуванням до життя вічного. Хто не має віри та любові, той марнує своє життя, витрачає час і здоров’я на пусті речі: гонитву за багатством, грошима, владою, славою, тілесним задоволенням, а вкінці життя все залишає. Людина без віри більше бачить у житті негативи, проблеми, ніж добро. Тому частіше нарікає на життя, ніж отримує від нього радість.

Віруюча людина сприймає себе як Боже створіння – дитину небесного Отця, а не як земну істоту.

Вона бачить у собі передусім різні позитиви, як знаки Божої любові, а потім недосконалості. Хто має віру й любов до Бога, той завжди задоволений, радіє собою, цінує власну гідність людини, поважає себе. Віра постійно нагадує нам, що Бог є любов’ю, турботливим батьком, тому подбає про всі наші потреби: у всьому нас забезпечить і захистить. Хто вірує у всемогутність і любов Господа, той не переживає за себе та своє життя, бо воно в надійних руках небесного Отця. Віруюча особа цінує також дар життя, використовує кожну можливість: події, обставини – ці Божі таланти, аби пізнати любов і всемогутність Бога, зміцнити свій зв'язок із Ним, уміти довіряти Йому. Старається, щоб Ісус був у центрі життя, його основою і метою. Християнин цінує в житті кожну нагоду робити добро, наповнятися добром і в ньому знаходити щастя.

Тож уміймо дивитися на наше життя як великий Божий талант, який ми отримали, найбільший скарб, який Бог дав кожному з нас. Радіймо тим, що ми є Божими дітьми, дякуймо за дар життя, що можемо пізнавати в Ісусі Божу любов і наповнятися нею як справжнім щастям, перебувати з Богом у небі цілу вічність. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело