24 грудня 1955 року в Торонто 23 спортивні товариства і клуби українців у Канаді та США об’єдналися в “Українську Спортову Централю Америки й Канади”

 

Олексій Лях-Породько

Вже 70 років завзята праця представників української діаспори у США та Канаді, закоханих у спорт ентузіастів не зупиняється ані на секунду. Це поважний вік зрілості, дідівської мудрості, досвіду й поваги до свого ремесла. Вшануймо й згадаймо, як відбулось народження і якими були перші кроки новоутвореного УСЦАК. Адже зараз нам, українцям, дуже важливо знати нашу справжню історію, традиції, культуру, мову й спортивну славу, яка об’єднує мільйони українців цілого світу.

Про потребу єднання українських спортивних сил у США та Канаді говорили вже не один рік і на шпальтах газет, і серед суто спортивного активу, й у середовищі ширшої української громади. З початком 1954 року дискусії перенесли на офіційні спортивні часописи, зокрема на сторінку Українського спорту у газеті “Свобода” (США).

З цікавою й актуальною думкою у статті “За спортову централю” у числі 4 Українського спорту виступив автор, який себе не назвав, а використав псевдонім оНо. Після тривалих власних роздумів про потребу створення єдиного керівного органу для спортивного руху автор задається ключовим питанням – “Кого мала б об’єднувати така централя?”. І одразу відповідає: “Всі українські клуби ЗДА, а ще краще (для єдності!) ЗДА і Канади”. Це перша згадка-заклик до дії серед української діаспори США та Канади? З’ясовуємо –1950 року на сторінках часопису “Український самостійник” вже лунали заклики до створення спортивної централі в Америці. А 1951 року було зроблено першу спробу такого єднання! Все почалось 10 лютого цього ж року, коли Ярослав Хоростіль з Торонто та Іван Красник з Чикаго спільно виготовили анкету щодо центральної спортивної інституції й розіслали всім товариствам у Канаді та США. Але нажаль, напевно, спортивна громада не була готова до єдності, бо із США надійшло всього три відповіді від “Тризуба”, УСК (Нью-Арк) та “Левів”, а з Канади – жодної. Тож цю справу було тимчасово полишено.

Отже, у другій спробі від слів одразу перейшли до справ! І вже на сходинах 1 травня 1954 року представники українських спортивних клубів Північного Сходу США, в домі секретаря УСТ “Стріла” (Трентон) Євгена Геца вирішили ініціювати створення Української спортової централі в Америці. Наступною підготовчо-організаційною сходинкою став Ініціативний Комітет, який би мав створити Українську Спортову Централю Північно-Східних Штатів (склад Комітету: Євген Гец, “Стріла” Трентон – голова, І. Хамуляк, УСК Нью-Йорк, О. Кладко, “Січ” Елізабет, Роман Лисняк, редактор Українського спорту), засідання якого заплановано на 7 серпня 1954 року в домівці Українського спортового товариства УСК (Нью-Йорк). У запрошенні повідомляли: якщо цього дня вдасться узгодити статут, то водночас відбудуться Загальні Збори засновників Української Спортової Централі Північно-Східних Штатів. Так і трапилось 7 серпня 1954 року – День народження СУАСТ-Схід.

Коли ж утворили Спортову Централю Північно-Східних штатів США, то зрушили створення подібних об’єднань і в Західних штатах США та Канаді. До речі, з такою пропозицією виступив на початку 1955 року Український Олімпійський Комітет у Канаді.

Не довго потрібно було чекати, коли ж порозуміються українські спортивні товариства на Заході США, які цьогоріч утворили СУАСТ-Північ/Захід. Все відбулось 14 травня 1955 року в Чикаго. З ініціативи Івана Красника постала ще одна Спортова Централя українських товариств у Західних штатах США.

Ще не вщухла радість від створення другої Централі українських спортивних товариств, як назріла потреба нового об’єднання – Центрального Союзу Українських Спортових Товариств Канади й США. Задля поглиблення спортивної діяльності і поширення її на інші ділянки спорту та координації зусиль поодиноких товариств.

Обидва Союзи українсько-американських спортових товариств ініціювали створення Центрального Союзу Українських Спортових Товариств Канади й США. Щоб реалізувати цей задум, покликали ініціативно-організаційний комітет, а збори засновників спортової централі для США та Канади запланували на 24 грудня 1955 року в Торонто. До ініціативного комітету увійшли: СУАСТ-Схід – д-р Едвард Жарський, професор Євген Гец; СУАСТ-Північ – Іван Красник, М. Яворівський; СТ “Україна” (Монреаль) – З. Дуда, М. Шмотолоха; СТ “Україна” (Торонто) – Ярослав Хворостіль.

Отже, 24 грудня 1955 року в Торонто (Канада) відбувся з’їзд українських провідних спортивних організацій США та Канади. Їх мета була велична – створення спортивного центрального органу для керівництва фізкультурною та спортивною діяльністю товариств.

На зібрання прибули 23 представники клубів США та Канади. Презентовані були СУАСТ-Північ та Схід, як уповноважені представники клубів на своєму терені, а з Канади – Українські Спортові Товариства “Україна”, “Тризуб” – з Торонто, Монреалю й Оттави. Окрім цього були присутні делегати Пласту й Спілки Української Молоді.

Опісля того, як зачитали численні привітання, професор Іван Красник оголосив присутнім мету З’їзду та підтвердив, що у такому складі представників спортивних й молодечих організацій З’їзд є уповноважений створити загальну Українську Спортову централю на Канаду й США.

Жваву дискусію викликала назва централі. У ритмі живого обговорення вирішили – Українська Спортова Централя Америки й Канади! Водночас одноголосно схвалили статут новоствореної Централі, згідно з яким УСЦАК стає найвищим органом, рішенням якого підпорядковуються всі спортові товариства.

Централя має:

а) Репрезентувати українську фізичну культуру як на внутрішньо-українськім, так і на міжнароднім терені, скеровуючи своїх представників на з’їзди та конференції, і творити репрезентаційні дружини на змагання та масові здвиги.

б) Спонукати до організації установ фізичної культури та координувати їх працю з допомогою уряджування всякого роду змагань у всіх ділянках фізичної культури.

в) Організувати вишкіл інструкторів і лікарів, наставників для ділянок фізичної культури на курсах і таборах.

г) Організувати вишкіл суддів для всіх ділянок фізичної культури та кермувати їхньою діяльністю.

ґ) Визначати напрямки роботи поодиноким установам, наглядати та справляти їхню діяльність, заохочуючи до масового поширення фізичної культури.

д) Організувати та проводити змагання за Відзнаку Фізичної Вправності та вести облік виданих відзнак.

є) Організувати та сприяти теоретичним напрацюванням, пов’язаним з українською фізичною культурою.

Окрім цього УСЦАК:

а) веде реєстрацію змагових дружин, змагунів, суддів та наставників,

б) видає книжки, правильники і правила змагань,

в) наглядає над дисципліною змагунів.

Збори вибрали керівні органи Централі – Раду й Управу; головою Ради обрано – д-ра Е. Жарського (Нью-Йорк); містоголовою – проф. Е. Ґеца (Трентон); інж. М. Синишина (Торонто) секретарем. Члени: З. Дудар (Мореаль), ред. О. Гайський (Клівленд), М. Цар (Торонто), І. Бардин (Торонто) і члени Управи, головою якої обрано проф. І. Красника (Чикаго) (він же ж і діловод “Відзнаки Фізичної Вправности”), містоголова й організаційний референт – мґр. Я. Хоростіль (Торонто); секретар і скарбник – інж. В. Левицький (Чикаго); діловод суддівства і спорту – О. Припхан (Чикаго); діловод дисципліни – В. Савчак (Філадельфія). Контрольна Комісія: В. Андрухів (Монреаль), Я. Іваник (Торонто), М. Бойчук (Торонто).

Слід назвати й членів першопрохідців УСЦАК: Інститут Просвіти, Атлетичний Клуб (Вінніпег, Канада), СТ “Україна” (Монреаль, Канада) УСТ “Стріла” (Оттава, Канада), СТ “Україна” (Торонто, Канада), УТК “Львів” (Торонто, Канада), УСТ “Черник” (Детройт, США), УСК “Львів” (Клівленд, США), Український Спортовий Клкб (Нью-Йорк, США), ДКП “Тигри” (Мінеаполіс, США), УАСТ (Рочестер, США), УСТ “Стріла” (Трентон, США), УСТ “Тризуб” (Філадельфія, США), УАСТ “Леви” (Чикаго, США), СК СУМА “Крила” (Чикаго, США).

Із найважливіших організаційних постанов вирішено, що СУАСТ-Північ і Схід – залишаються делеґатурами УСЦАК; для Канади-Схід встановлено делеґатуру, в склад якої увійшли: Я. Хоростіль, М. Синишин, З. Дуда, М. Бойчук.

План праці УСЦАК на 1956 рік зосередили здебільшого на організаційній діяльності, щоб залучити якомога більше українських спортивних товариств. Спортивне життя у перший рік існування вирішено було закцентувати на змаганнях з копаного м’яча. Бо це найбільш поширений вид спорту в різних товариствах. Також до уваги було взято й значні віддалі між поодинокими місцями осідку українських спортивних товариств, кошти на їх транспортації й інші технічні умови.

Отже, нелегкою була справа єднання українських спортивних товариств США й Канади. Однак вже 70 років поспіль наші серця об’єднані спільною справою!

Упродовж цих років Українська Спортова Централя Америки та Канади плідно працювала й досягла неймовірних результатів та успіхів. За окремими підрахунками, бо їх маємо ще уточнити, враховуючи безперервну працю УСЦАК на ниві українського спорту, за ці десятиріччя було організовано різні спортові імпрези, першості, змагання: 49 річних тенісних першостей на кортах оселі УНСоюзі “Союзівки”; 48 річних першостей з плавання, усі у басейні “Союзівки”; 39 річних відбиванкових (волейбольних) першостей; 38 річних шахових чемпіонатів у різних містах Америки і Канади; 21 Українських спортивних ігор молоді на спортивних базах СУМ  в Еленвіл, Нью-Йорк, оселі “Верховина” в Ґлен Спей, Нью-Йорк, і на оселі УСО “Тризуб” у Горшам, Пенсильванія; 20 легкоатлетичних чемпіонатів УСЦАК у різних містах США та Канади; 5 першостей настільного тенісу в різних містах США; 2 футбольні першості на площі оселі СУМ і Еленвіл і УСО “Тризуб” в Горшам; 16 футбольних турнірів під протекторатом УСЦАК на українському фестивалі в Нью- Джерсі; 11 футбольних турнірів під протекторатом УСЦАК на плащі оселі “Верховина”; 2 Вільні Олімпіади 1980 та 1984 років, у яких УСЦАК була організатором; 3 Українські спортивні Олімпіади (1988, 2000, 2008), що їх організував УСО “Тризуб” при повній співпраці Проводу і ланкових УСЦАК.

Зі спогадів нині президента УСЦАК пана Мирона Биця: “Найбільше запам’яталось таке, як УСЦАК зібрав фінанси, щоб допомогти вільній Україні поїхати на Олімпіаду і зібрав фонди, щоби наші спортсмени з України мали як презентувати Україну під час церемонії відкриття. Ще один спогад цікавий, як наші діти з діаспори приїхали в Україну. Вони мали ігри та змагання з українськими дітьми у різних видах спорту. Також унікальними є спогади про наші Олімпіади. Також варто згадати про Оксану Баюл. Після Олімпіади вона приїхала до Америки… Також створення Музею українського спорту та Зали слави й багато іншого за ці роки”.

Про діяльність УСЦАК також згадував відомий спортивний активіст в українській діаспорі Омелян Твардовський: “Оглядаючись назад, на ці минулі десятиліття, можу з приємністю відмітити, що промайнули вони не безслідно, а радше успішно, завдяки в основному ділових і патріотичних кожночасних Управ Спортової Централі, особливо тих, що в поодиноких роках її очолювали. Завдяки цим сприятливим обставинам, Спортова Централя звернула на себе увагу в часі існування ссср московських ватажків в Україні, які завідували спортом, вони часто реаґували на критичні статті пресового референта УСЦАК, який висвітлював їхні нахабні русифікаційні чини і інші московські злочини в Українському підневільному спорті. Звичайно, ці жорстокі лайки спортивних ватажків в Україні у переважно спортивній офіційній пресі приносили добрі новини для патріотично наставлених спортсменів і діячів спорту, які, як то бувало в ссср, читали пресу “між рядками”. Цим способом вони довідувалися з тієї офіційної преси про це, що там у вільному світі, існують теж Українські спортові установи, і їх діячі працюють для добра і визволення України”.

Журналіст з українського Криму Григорій Рудницький, згадуючи 50-річний ювілей, писав про УСЦАК: “В історії української еміґрації до Північної Америки виняткову роль відіграла і відіграє донині її третя хвиля, що припала на середину ХХ століття, – національно свідома, загартована у тривалій жертовній борні за волю Рідного Краю, надзвичайно потужна інтелектуально. Незважаючи на труднощі свого початкового облаштування, вона невідкладно і ревно включилася до праці в уже існуючих на континенті українських організаціях, рівночасно закладаючи нові громадські, наукові та інші інституції. Не залишилися поза її увагою фізична культура і спорт, а вислідом закроєної на довгочасну перспективу і опертої на національні традиції роботи в цій ділянці стало заснування 24 грудня 1955 року в Торонто, на з’їзді керівників провідних спортивних організацій континенту, Української Спортової Централі Америки і Канади. Відтоді ця інституція, що не має аналогів в інших діаспорах, ось уже пів століття координує діяльність спортивних осередків української громади за океаном”.

Відзначаючи 65 років діяльності УСЦАК, Національний олімпійський комітет України в особі легендарного спортсмена Сергія Бубки, писав у листі-вітанні: “Від імені Олімпійської родини України щиро вітаю з нагоди 60-річниці утворення Української Спортової Централі Америки і Канади! Утворена в грудні 1955 року як міжкрайова організація Українська Спортова Централя Америки і Канади об’єднала діяльність низки українських спортивних осередків з міст Торонто та Монреалю, десятки спортивних клубів і секцій, ряд пластових, січових, сокільських, туристичних, юнацьких, молодіжних та інших організацій США і Канади, членами яких стали мільйони закордонних українців. Упродовж 60 років Українську Спортову Централю Америки і Канади очолювали Іван Красник, Володимир Левицький Ярослав Хоростіль, д-р Михайло Снігурович, Юрій Косакевич, Володимир Кізима, Роман Куціль, Мирон Стебельський, Іриней Ісаїв. У своїй праці керівники Української Спортової Централі Америки і Канади, а також спортивні діячі інших самоврядних фізкультурно-спортивних організацій повсякденно виконували не просту, але надзвичайно важливу соціально-етнічну місію щодо об’єднання закордонних українців усього світу, використовуючи при цьому шляхетні ідеї олімпізму”.

Отже, як ми відзначимо 70-річчя УСЦАК? Маю переконання, що це буде масштабно в США, Канаді, Україні та в інших країнах світу. Нам є чим і ким пишатися!

  

Джерело