Такі інциденти аж ніяк не можна назвати випадковістю: маршрути російських БПЛА під час атак по Україні неодноразово прокладалися через територію Румунії та Молдови, а повітряний простір країн Балтії російська авіація порушує регулярно щонайменше з 2014 року. Лише у 2025-му військові літаки і вертольоти РФ уже чотири рази перетинали естонський кордон.

Крім того, у вересні цивільна авіація країн ЄС зіштовхнулася з проблемами в роботі навігаційних систем GPS і GNSS через їх глушіння та підміну координат (спуфінг). Ці проблеми пов’язують з активністю російських військових у Балтійському регіоні та Білорусі у зв’язку  навчаннями «Запад-2025». Найгучнішим інцидентом стала вимушена посадка літака з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн у Болгарії через відмову навігаційних систем 31 серпня.

 Інформаційний супровід навчань: маніпуляції, фейки та погрози 

Кремль вдався до гібридної тактики інформаційного супроводу навчань, що включала:

• формальне дотримання Віденського документу ОБСЄ із запрошенням іноземних спостерігачів з метою демонстрації  «прозорості» навчань;
• заповнення інформаційного простору суперечливими повідомленнями щодо кількості задіяних у навчаннях російських і білоруських військових, підрозділів, формату участі іноземних держав, їх кількості та рівня представництва;
• наповнення інформаційного простору РФ, Білорусі та інших країн фейками, маніпуляціями та антизахідною псевдоаналітикою з метою просування наративів про «агресивний блок НАТО», «викриття» польських, естонських, литовських, українських  «провокацій»;
• генерування інфоприводів, спрямованих на провокування обговорення російських озброєнь, у т.ч. ядерних, спроможності РФ створювати загрозу для країн НАТО і ЄС, посилення стратегічних наративів про  «непереможну армію» РФ та «слабкість» і «нерішучість» ЄС і НАТО;
• втручання в інформаційний простір іноземних держав.

Офіційні білоруські та російські заяви щодо кількості задіяних у навчаннях військовослужбовців, іноземних країн на рівня їхньої залученості суттєво різнилися. Від початку року Міноборони Білорусі декілька разів анонсувало участь у навчаннях то 13 тисяч, то 6850 російських і білоруських військових. Натомість Міноборони РФ називало іншу цифру ‒ 50 тисяч і більше. Згодом Путін збільшив її удвічі ‒ до 100 тисяч ‒, а його заяву некритично поширювали як російські ЗМІ, так і світові медіа. Паралельно міжнародний інформаційний простір наповнювався оцінками аналітичних центрів, які здебільшого оперувалися цифрами в межах 20-30 тисяч учасників навчань.

Російські та білоруські заяви про кількість учасників навчань

Схожа ситуація була з інформуванням про залучення іноземних держав: Мінськ заявляв про 23, Москва ‒  про 25 делегацій. 

Підвищену увагу прогнозовано отримали факти участі у навчаннях іноземних військових контингентів (насамперед, з Індії) та присутність у Білорусі спостерігачів з країн НАТО: США, Туреччини, Угорщини. Компліментарні заяви про залученість Індії, спрямовані також на провокування конфронтації цієї держави зі США і «колективним Заходом» в цілому, зробили Путін і речниця МЗС РФ Захарова. 

Заява Захарової «на захист Індії»

У той час, як Нью-Делі підкреслював, що участь Індії у російсько-білоруських навчаннях не має антизахідної спрямованості.

Складовою інформаційної підготовки та супроводу навчань були звинувачення країн НАТО у намірах зірвати «Запад-2025». Зокрема ще у травні через російські інтернет-ресурси поширювалися вкиди про підготовку польськими військовими і спецслужбами терактів чи навіть «СВО у Білорусі».

Російські вкиди про «польську загрозу для Білорусі»

Під час атаки російських дронів 10 вересня Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зафіксував зловмисне втручання у польський інформаційний простір. Метою втручання були дезорієнтація і деморалізація аудиторії, посилення антиукраїнських настроїв у Польщі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Російські дрони над Польщею: як Москва маніпулює суспільною думкою поляків 

Напередодні навчань у серпні-вересні та безпосередньо під час активної фази інформаційний простір РФ і РБ наповнювався матеріалами, в яких висміювалися безпекові заходи у Польщі та країнах Балтії,  а також «спростуваннями»   «українських»,  «польських»,  «литовських» та інших  «фейків». 

«Спростування іноземного фейку»

Тобто, потенційний противник ‒ блок НАТО і його учасники ‒ згідно з традиціями військової пропаганди зображувався підступним та небезпечним і водночас слабким та недолугим. 

Висміювання безпекових заходів країн НАТО і просування наративу про «переляк» Альянсу 

Натомість запевнення організаторів навчань у їх оборонному характері супроводжувалися заходами, спрямованими на залякування громадян держав ЄС і НАТО:

• провокаціями у повітряному просторі Польщі, Естонії, Румунії та в нейтральному небі над Балтикою; 
• демонстративним розгортанням ударних засобів у Калінінградській області ‒ балтійському ексклаві РФ, що межує з Польщею та Литвою на суходолі;
• відпрацюванням наступальних заходів із застосуванням стратегічної авіації, гіперзвукової ракети «Циркон», заявами про розгортання  «Орєшніка»;
• імітацією застосування тактичної ядерної зброї.

Поширення інформації про ядерну складову навчань Публікація про розгортання ОТРК  «Іскандер» у Калінінградській області  «Запад-2025», «доктрина Гєрасімова» і стратегічні завдання Кремля 

Навчання «Запад-2025» та супутні провокації, так само як решта маневрів армії РФ, повною мірою відповідають т.зв. «доктрині Гєрасімова». Начальник російського Генштабу ще у 2013 році презентував концепцію гібридної війни, яка передбачає комбінування військових і невійськових засобів впливу на противника в умовах конфлікту. Навчання на кордоні з країнами НАТО, порушення їхнього повітряного простору, демонстрація озброєнь, що становлять потенційну загрозу для цих країн, є прикладом застосування військових засобів в рамках згаданої доктрини. Їх ефективність Кремль намагається посилити з допомогою інформаційних, дипломатичних та інших формально невійськових інструментів. 

Таблиця зі статті «Ценность науки в предвидении», де викладено положення «Доктрини Гєрасімова» 

Застосування цих заходів впливу є частиною стратегії РФ, спрямованої на максимальне послаблення та руйнування єдності НАТО і Європейського Союзу. Кремль прагне:

• переконати світ у неспроможності НАТО і ЄС забезпечити безпеку країн-учасниць та неготовності  захищати один одного від потенційної військової агресії;
• з допомогою створення загроз безпосередньо для країн НАТО і ЄС шантажувати їх та змусити послабити військову, економічну, дипломатичну підтримку України, не допустити її включення в європейський та євроатлантичний периметр безпеки;
• посилити міжнародні позиції РФ, підтвердити претензії Кремля на статус геополітичного полюса із власною зоною впливу в Європі та на інших континентах.

Поєднуючи агресивні дії та жонглювання суперечливими заявами путінський режим і його білоруський сателіт намагаються впливати на рівень тривожності у суспільствах європейських країн. Особливо з урахуванням того, Росія вже має досвід використання військових навчань як підготовчого етапу до збройної агресії: продовженням російсько-білоруських навчань «Запад-2021» (вересень 2021-го року) і «Союзная решимость» (лютий 2022-го)  стало повномасштабне вторгнення в Україну з території Росії та Білорусі. Так само як і навчання «Кавказ-2008» переросли у російську агресію проти Грузії у серпні 2008-го. 

Стратегічною метою Кремля є руйнування системи міжнародного права, євроатлантичних структур колективної безпеки та формування нової геополітичної реальності. У цій реальності силові зміни кордонів і збройні конфлікти  є нормою, суверенітет забезпечується виключно військовою силою і немає місця для єдиної Європи.

Путінський режим тестує реакцію та шукає слабкі ланки в системі колективної безпеки, атакуючи інформаційний та кіберпростір країн ЄС і НАТО, порушуючи суверенітет держав на східному фланзі Альянсу.

Лише спільні зусилля європейських країн та їхніх партнерів і союзників, послідовна підтримка України та повноцінна безпекова та економічна інтеграція з ЄС і НАТО, посилення тиску на РФ здатні зупинити поточну агресію РФ, мінімізувати ризики та убезпечити Європу і світ від нових воєн.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Медіаверсія на сайті lb.ua

Джерело