2–16 жовтня Україна відзначає 35-річчя Революції на граніті, яка відбулась у Києві. Ця масова студентська акція громадянської непокори, спрямована на захист національних інтересів українського народу, заклала традиції демократичних форм протесту, що спиралися на ідею ненасильницького спротиву та передбачали високий ступінь самоорганізації. Про це нагадує Український інститут національної пам’яті.

Жовтневі події 1990 року створили передумови для ухвалення Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, його підтримки на референдумі 1 грудня 1991-го та розпаду СРСР, а також довели важливість і результативність боротьби за демократичні цінності та свободи. 

Українські студенти шукали ефективні інструменти, які дозволили би позбутися диктату комуністичної партії та наблизити незалежність України.

Голодування було визнано оптимальною формою протесту, яка давала можливість, на думку організаторів, домогтися поставлених цілей. Так почалися події, що увійшли в історію як Революція на граніті. Вони стали каталізатором змін, що посприяли відновленню української незалежності, боротьба за яку тривала впродовж 20-го століття: від проголошення УНР, діяльності ОУН й УПА, шістдесятників, дисидентів до українських Майданів, серед яких першим масовим протестом стали події жовтня 1990 року на гранітних плитах середмістя Києва.

Основною локацією студентського протесту стала площа Жовтневої революції у Києві, нинішній Майдан Незалежності, яка на той час була облицьована гранітними плитами. Тут розгорнули наметове містечко та розставили розкладачки для голодуючих. На стрічці, якою був огороджений табір, протестувальники повісили аркуш з написом «майдан Незалежності».

Попри відродження національних рухів наприкінці 80-х років 20-го століття, діяльність комуністів, які становили більшість в українському парламенті, гальмувала демократизацію суспільства та досягнення основної мети – здобуття незалежності України. Відповідно до цих завдань учасники голодування висунули 5 вимог, серед яких вони досягли 4:

• непідписання нового Союзного договору у складі СРСР;
• прийняття закону про проходження строкової військової служби українцями тільки на території республіки;
• відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола;
• утворення тимчасової комісії Верховної Ради УРСР з питання націоналізації майна Комуністичної партії УРСР та Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України.

На жаль, не було проведено дострокові вибори депутатів Верховної Ради, внаслідок чого у парламенті лишалася комуністична більшість, що значною мірою вплинуло на уповільнення демократизації українського суспільства.

Утім, вектор розвитку УРСР було змінено! Гранітна революція сформувала покоління активістів, які продовжили громадянську та політичну діяльність у незалежній Україні та стали активом наступних Майданів: Помаранчевої революції та Революції Гідності.