1 жовтня 2025 року Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ, призначивши правлячим єпископом єпархії Святого Володимира Великого з осідком у Парижі о. Ігоря Ранцю, дотеперішнього її протосинкела. У інтервʼю для Vatican News єпископ-номінат розповів про бачення свого служіння, особливість Паризької єпархії, пріоритетні напрямки її розвитку та створення духовного центру зцілення ран війни, який називає «українським Люрдом».

«Є три стержні єпископського служіння: навчати, провадити і освячувати, — зауважує єпископ-номінат Ігор Ранця. — Тому в цьому треба буде діяти. А якщо узагальнити, то бути єпископом — це, передусім, бути батьком для своєї єпархії, для священиків, для мирян. Це означає бути прикладом у вірі. Але загалом для мене є ще великою таємницею, що це таке, бо я лише ззовні це досліджував, спостерігав, як інші єпископи діють, а сам очевидно, що цього не можу знати».

Він також поділився, що у своєму служінні прагне наслідувати три постаті єпископів УГКЦ: митрополита Ігоря Возьняка, якого вважає взірцем молитви та духовної постави; митрополита Бориса Ґудзяка — приклад відповідальності й широти бачення; та владику Гліба Лончину — символ смирення й довіри до людей.

Читайте також:
Для єпархії Святого Володимира Великого в Парижі призначено нового єпископа

Нині Паризька єпархія святого Володимира, окрім Франції, охоплює ще чотири країни Західної Європи: Бельгію, Нідерланди, Люксембург і Швейцарію. На її теренах служать 34 священники і диякони, серед них троє редемптористів і четверо сестер Згромадження Служебниць Непорочної Діви Марії.

«Це велика територія, де мешкає понад сто мільйонів осіб. І в цьому контексті наші громади та спільноти є розпорошені: не повних 50 спільнот розпорошені по всій території в чотирьох мовних контекстах: французько-, нідерландсько-, німецько- та італомовному. Це багатокультурний простір, де українці є досить „загублені“ і виклик, передусім, полягає у тому, як з цим душпастирством до них дійти», — каже владика.

Серед головних завдань, які єпископ-номінат ставить перед собою є підтримка священників єпархії, допомога тим, хто постраждав від війни в Україні та активний розвиток євангелізації:

«Наша єпархія, згідно канонічного права, має право мати свого митрополита, а ми його ще тут не маємо, тому я буду звертатися до Блаженнішого як до нашого Митрополита, — продовжує владика. — Але я вже знаю, що серед ключових і пріоритетних будуть три речі. Перше — це увага до наших священників, які є дуже талановиті. Вони розпорошені по великій території, вони потребують підтримки, оскільки багато з них є перевантажені. По-друге, це буде служіння у зв’язку з війною та її наслідками. І по-третє, я вважаю, що треба присвячувати належну увагу євангелізації. Адже, щоб Церква і єпархія розвивалася, ми повинні проповідувати Боже слово і знаходити нових учнів, послідовників Христа».

Владика-номінант також пригадав, що в єпархії існує традиція соборування, коли духовенство і миряни разом визначають напрямки розвитку. Цей формат він планує відновити після перерви, спричиненої пандемією та війною.

Саме війну майбутній єпарх вважає великим викликом для себе і духовенства. За його словами, треба допомагати Україні, але водночас зважати на те, щоб церковне життя на місцях тривало:

«Душпастирювання у зв’язку з війною має бути серед пріоритетів моїх і всіх наших священників. Це передбачає, серед іншого, допомогу біженцям, допомогу Україні. Ми мусимо також думати про те, як поширювати правдиву інформацію про те, що відбувається в Україні, щоб протидіяти пропаганді. Мусимо бути максимально присутніми в місцевих контекстах. Але з іншого боку, ми не можемо також відмовитися від наших звичних аспектів церковного життя: має розвиватися богослов’я, мають вчитися семінаристи, мають розвиватися якісь нові форми душпастирства, які відповідають часу».

Розмірковуючи над потребами людей, яких торкнулися страждання та втрати, єпископ поділився задумом щодо створення духовного центру зцілення ран війни у Люрді: «Ми лише почали працювати над реалізацією цього проєкту, і нам також допомагає Філадельфійська архиєпархія, зокрема, владика Борис Ґудзяк. Будемо старатися, щоб наш, так званий, „український Люрд“ якнайкраще послужив у зціленні ран і душ наших людей, які постраждали від війни».

Єпископ-номінат також подякував Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви і Блаженнішому Святославу за довіру та підтримку: «Це великий кредит довіри до мене, і я буду старатися з Божою допомогою реалізувати ті завдання, які від мене очікує Церква».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело