Три роки й два місяці неволі не змогли зламати морпіха Павла. Бо мрія – навіть у найтемніші часи – лишається тим вогником, що не дає людині згаснути. І коли він, врешті, піднявся в небо, а за спиною розкрився купол парашута – то був не просто стрибок, а символ того, що він нарешті повернув собі життя, свободу та здатність власноруч здійснювати свої бажання.
