Він не озвався до неї і словом.

Мт 15,21–28

Зустріч жінки хананейки з Ісусом наповнена напруженою атмосферою рішучої боротьби добра зі злом. Мати переживає важке випробування: біс опанував і тяжко мучить її дочку. Коли говоримо про сім’ю, то існує певне правило, що біль дітей є болем їхніх батьків. Цю правду виражає звернення хананейки до Ісуса: ,,Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида!” Терпіння дочки від поневолення злим духом приносили терпіння також її матері. А в оздоровленні дочки мати знаходила полегшення для себе. У цій складній ситуації жінка шукає вирішення проблеми й звернулася за поміччю до Христа.

Але бачимо, що пошук допомоги для дочки не був швидким і легким. Хананейка три рази просить Ісуса допомогти їй: оздоровити дочку – звільнити від злого духа. Та Господь проявив до жінки дивну поведінку. Коли мати перший раз звернулася до Ісуса за поміччю, Він не відповів їй нічого. Тоді вона знову просить помочі, кричить. На це Спаситель відповів, що посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля. Однак хананейка старається всіма силами досягти своєї мети й третій раз благає допомогти її дочці. Вона підходить до Христа й каже прямо: ,,Господи, поможи мені”. Христос відповів їй: ,,Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам”. Цим показав, що неначе не розуміє прохання жінки, не чує її голосу. Але хананейка не втрачає віри й відповідає Ісусові: ,,Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх”. Тоді Ісус промовив до жінки: ,,О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш. І видужала її дочка від тієї години”.

У цій духовній боротьбі в питанні віри між жінкою та Ісусом бачимо правду, з якою часто стикаємося в житті, що у Євангелії чуємо про Божу любов і милосердя, а в житті Бог іноді мовчить, не відповідає на прохання людини. Чому так є?

Насправді Бог має досконалий зір, слух, розум, почуття. Він усе прекрасно бачить, чує, розуміє і відчуває, що діється в житті людини, ніколи не втрачає Своїх можливостей, не хворіє як ми, люди. Коли в молитві звертаємося до Господа в різних справах, то не завжди отримуємо швидко відповідь чи вирішення проблем. Тоді складається враження, що Бог не бачить, не чує нас, бо  не відповідає на наші прохання. Тож коли говоримо про молитву та віру, то маємо знати, що Бог є любов’ю і не байдужий до долі нікого, а дбає про спасіння всіх. Небесний Отець знає кожну людину, про всіх пам’ятає, вже наперед знає наші потреби й прохання. Тому завжди відповідає на наші молитви, готовий допомогти нам. Про це читаємо в псалмі: ,,О ні! Не спить і не дрімає той, що Ізраїля пильнує” (Пс 121,4). Але робить це в особливий спосіб. Оскільки Бог є любов’ю, то старається найкраще допомогти людям. Він завжди дає більше, ніж просимо. Робить усе не з обов’язку, а керується добротою. Тому промовляє до людей спокійно, лагідно, у зрозумілий спосіб, щоб ми з довірою відкрили Йому своє серце, цінували й добре використали отримані дари.

Святий Франциск з Асижу мав особливий дар віри. У всіх дарах природи він бачив знаки Божої любові та присутності, називав їх своїми меншими братами й сестрами. Франциск був переконаний, що Бог промовляє до нас не тільки через Євангеліє і Святі Тайни, а також через красу природи. А пошаною до дарів природи можемо проявляти свою любов до Бога.

Так само сьогодні Бог говорить до людей через їхнє сумління, слова Євангелія, події, тепло й світло сонця, красу квітів. Хто має досконалу віру, той зможе почути голос Ісуса, Його відповідь на свою молитву в добрих думках, у Божому Слові, словах ближніх, Святих Тайнах, дарах природи. Лише потрібно, як жінка хананейка, з великою вірою звертатися до Христа, не сумніватися в любові Бога та з вірою слухати Його голос у знаках щоденного життя.

Бог ніколи не мовчить, але постійно, щодня промовляє до нас, дбає про наше спасіння.

Лише людина не завжди готова розпізнати, почути й прийняти голос Бога, Його волю, відповідь. Голосом Бога є теж Його воля щодо нас, наших потреб. Воля Бога не завжди збігається з нашими бажаннями, тому почути Ісуса – це прийняти Його волю. Якщо в молитві ,,Отче наш” кажемо ,,нехай буде воля твоя”, то треба також просити Ісуса про ласку розпізнавати волю Бога та приймати її. Тим самим почути відповідь Бога на свою молитву. Подібно як хананейка прийняла волю Христа бути наполегливою, витривалою у молитві й отримала подвійну нагороду: похвалу за свою велику віру та оздоровлення дочки від опанування бісом. Ісус завжди говорить до нас, посилає знаки любові, а ми вміймо Його слухати й отримаємо відповіді на питання та вирішення проблем. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело