#ЦейДеньвІсторіїУкраїни
«Як парость виноградної лози плекайте мову». Цей заповіт Максима Рильського якнайкраще характеризує життєвий шлях і подвижництво професора Олександра Пономаріва, якому сьогодні виповнилося б 90 років.

Народився він у 1935 році в Таганрозі. Як згадував сам Пономарів, у них в родині завжди говорили українською, а старшим двоюрідним братам навіть пощастило вчитися в українській школі, яка до 1933-го була в місті.

Сам Олександр вчився уже в російській. Незнання українського правопису завадило вступити на українську філологію, коли приїхав до Києва подавати документи до Київського університету імені Тараса Шевченка. Тож юнак вступив на російську. Втім, згодом блискуче самотужки опанував українську граматику і стилістику. Як і новогрецьку та п’ять слов’янських мов, якими читав і перекладав.

З того часу плекання української мови, її відстоювання і популяризація стали сенсом його життя. Понад 40 років він викладав стилістику української мови в Київському університеті імені Тараса Шевченка, зокрема в Інституті журналістики. Свою докторську дисертацію присвятив питанням нормативності української мови в засобах масової інформації. До останнього вів на сайті BBC авторську колонку, де давав відповіді на питання зі стилістики української мови.

Боротьба за мову збігалася з активною життєвою і громадською позиціями професора. Він не боявся відкрито виступати проти зросійщення, повернувшись до українського звучання власного прізвища Пономарів. Підтримував «мовний майдан», підписав відкрите звернення до Віктора Януковича із вимогою скасувати так званий мовний закон «Ківалова-Колесніченка». Був одним із співавторів нового українського правопису, обстоював повернення до «репресованих» у 1930-х роках норм «харківського» правопису.

Він не дожив лише три дні до свого 85-річчя. Сьогодні згадати добрим словом професора Пономаріва пропонує наша рубрика «Історичний календар».