«Київська Трьохсвятительська духовна семінарія готує майбутніх душпастирів для центральної та східної України — для тих теренів, де Церква активно зростає і потребує нових служителів. Наші єпископи це добре усвідомлюють і намагаються тримати тісний зв’язок із семінаристами ще під час їхнього навчання», — наголосив о. Роман Островський, ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ на дискусії «Семінарія сьогодні: формація в добу трансформацій». Захід відбувся у межах XVIII Суспільного форуму міжсекторного партнерства «Соціальний Екуменічний тиждень» на Філософсько-богословському факультеті УКУ.

«Владики спілкуються з нашими семінаристами, підтримують їх, радять, де продовжити формацію — в Україні чи за кордоном, допомагають у процесі розпізнання покликання. Коли семінарист завершує навчання, єпископи вже добре знають його шлях і готові довірити йому служіння в конкретній спільноті», — зазначив ректор.

Він додав, що останніми роками у семінарії спостерігається певна зміна динаміки: покликань стало менше, проте співпраця між семінарією та єпископами, навпаки — стала тіснішою.

«Ці обставини допомагають зберігати духовну сталість Церкви. Взаємодія єпископів з нашою семінарією поступово переростає у здорову й плідну співпрацю. Вона дає надію, що процес формації та покликань розвиватиметься у правильному напрямку через діалог, довіру та спільне бачення служіння Церкві», — наголосив отець Роман.

Окремо ректор розповів про важливість духовного проводу в семінарії і додав, що ця справа не може вимірюватися лише кількістю: «Отець-духівник не здатен одночасно якісно працювати й підтримувати живий контакт із великою кількістю семінаристів — це просто нереально», — зазначив він.

Практика постійної присутності духівника в семінарії, за словами отця-ректора, була переосмислена у 2011–2012 роках після відвідин представниками Львівської та Київської семінарій кількох духовних семінарій у Франції:

«Там ми побачили, що у кожній семінарії є постійні духівники. Кожен з них супроводжує максимум десять семінаристів. Призначення духівника там не є вибором самого семінариста — духівника визначає адміністрація. Новий курс семінаристів одразу отримує свого духовного наставника, з яким вони повинні зустрічатися щонайменше раз на тиждень. Йдеться не лише про духовну розмову, але й про передачу досвіду, формування вміння провадити інших. У французьких семінаріях питання дисципліни виходить за рамки формальних правил, адже будь-яке порушення чи небажання розвиватися — це, передусім, духовна проблема, а не адміністративна».

Цього року у Київській семінарії планують переосмислити й оновити інститут духівництва. Відтак кожен семінарист має визначитися, з яким духівником буде працювати.

«У нас постійно присутні двоє духівників і троє сповідників, які регулярно приїжджають. Ми підтримуємо тривалу співпрацю між семінаристами та духівниками — навіть якщо часом відбуваються певні зміни. Найголовніше — щоб ця практика жила. Адже семінарія — це не лише академічна спільнота, а насамперед місце духовного зростання», — додав отець Роман.

Говорячи про викладацький склад, ректор зазначив, що у Київській семінарії постійно працюють над тим, аби знаходити викладачів для всього спектру дисциплін — історичних, філософських, гуманітарних. Однак знайти фахівців для вузькоспеціалізованих дисциплін непросто:

«Йдеться про догматичні, соціальні чи інші напрями, де потрібна не лише освіта, але й практичний досвід. Саме тому ми покладаємо великі надії на наших випускників: що з часом вони повертатимуться до семінарії та долучатимуться до викладацької праці».

Наразі в Українській Греко-Католицькій Церкві для семінарій не передбачено заочної чи модульної форми навчання — незалежно від віку чи попередньої освіти вступника. Семінарійна формація триває шість років (іноді сім) і відбувається виключно у стаціонарному форматі.

«Семінарія — це не просто освітній заклад. Це середовище, де формується майбутній священник — у спільному житті, молитві, щоденній взаємодії. — каже о. Роман. — І поки що Церква, на мою думку, не готова до запровадження онлайн-форм навчання для семінаристів. Це дуже специфічний процес, який важко реалізувати дистанційно, адже йдеться не просто про освіту, а про формування особистості майбутнього священника».

На думку ректора, шість років навчання є оптимальним терміном для духовної формації.

«Можливо, в окремих випадках, коли кандидат уже має попередню освіту, сім’ю або певний життєвий досвід, можна було б скоротити цей період, але такі рішення повинні ухвалюватися лише у співпраці з відповідними церковними структурами — наприклад, за погодженням із Синодом чи відповідними уповноваженими особами», — зазначив він.

Підсумовуючи, отець Роман Островський наголосив:

«Головне завдання семінарії — виховати того, хто стане священником. І сьогодні це завдання як ніколи відображає стан і потреби самої Церкви».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело