Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (далі – Закон) у п.2 ч.1 ст.25 встановлює, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, у тому числі щодо заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій.

Направлення судових рішень про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень (ч.5 ст.14 Закону).

Проте, станом на сьогодні відповідна інформаційна взаємодія технічно не впроваджена.

У зв’язку із цим, необхідно керуватися положеннями пп.2 п.3 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 18.11.2016 № 3268/5 (зі змінами), яким закріплено такі норми:

до запровадження інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Державної судової адміністрації України судові рішення подаються заявником або надсилаються судом у паперовій формі;

у разі подання заявником судового рішення державний реєстратор обов’язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень, що відкриті для загального доступу на офіційному веб-порталі судової влади, щодо наявності в цьому реєстрі електронної копії такого рішення, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами;

у разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор запитує примірник такого рішення суду, засвідчений в установленому порядку, від відповідного суду.

Згідно із п.8 ч.1 ст.1 Закону заявником у разі подання судового рішення на реєстрацію є позивач або уповноважена ним особа.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження (крім випадку, якщо відомості про це містяться в Єдиному державному реєстрі), зокрема нотаріально посвідчена довіреність (ч.2 ст.14 Закону).

Нагадуємо, що наказом Міністерства юстиції України від 09.06.2023 № 2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» (зі змінами) закріплено, що у сфері державної реєстрації юридичних осіб реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться незалежно від їх місцезнаходження.

Тобто, судове рішення про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій може бути надіслане судом поштою або подане належним заявником до будь-якого суб’єкта державної реєстрації (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси) в межах території України.

Відповідна державна реєстрація проводиться не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення та без сплати адміністративного збору.

Нормами ч.5 ст.25 Закону також визначено, що державний реєстратор:

√ якщо судове рішення є незрозумілим – звертається до суду за його роз’ясненням;

√ у разі неможливості виконання судового рішення – повідомляє про це суд із зазначенням підстав.

Наявність у Єдиному державному реєстрі відомостей про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії, крім випадків, встановлених законом, є підставою для відмови у проведенні відповідної державної реєстрації щодо юридичної особи (п.2 ч.1 ст.28 Закону).

При цьому, необхідно також аналізувати зміст накладеної заборони, оскільки якщо, наприклад, суд заборонив здійснення реєстраційних дій виключно щодо відчуження часток у статутному капіталі юридичної особи, це не є перешкодою для зміни інших відомостей (наприклад керівника, засобів зв’язку тощо).

 

Джерело