Бог навідався до народу свого.

Лк 7,11–16

Цієї неділі співпали дві церковні події: розповідь про похорон сина вдови з Наїн і свято мученика Димитрія. Обидві ці події об’єднує найперше смерть. Юнак помер як кожна людина, а Димитрій помер як мученик за віру в Христа. У житті цих осіб бачимо також важливий позитив – це Божа любов. Христос, зустрівши похоронний похід із тілом юнака, проявив Своє милосердя: потішив засмучену вдову і воскресив її сина. Цим повернув матері надію на щасливе життя. Димитрій, пізнавши Бога та Його любов, як найбільший скарб для себе, проявив готовність захищати Божу правду, терпіти муки за віру в Христа й з любові до Нього віддав своє життя, щоб мати радість життя вічного.

У ситуації померлого юнака бачимо велику любов Бога як нашого Батька. Христос, побачивши похоронний похід, Сам зупинив його. Ніхто не просив Його про це. Спершу зглянувся над засмученою матір’ю, потішив, підтримав її, дарував душевний спокій, кажучи: ,,Не плач”. А потім проявив милосердя до її сина: воскресив його з мертвих, наново дарував йому життя. Цим Ісус об’явив правдивий образ Бога як люблячого, турботливого Батька, Який пам’ятає про кожну людину, знає наші потреби й завжди спішить на поміч, бо безмежно любить нас – своїх дітей.

Коли уважно придивимося до великомученика Димитрія, то основу його життя становила Божа любов. Історія його життя досить коротка, але містить у собі важливу інформацію. Святий Димитрій народився в македонському місті Солуні, де його батько був начальником міста і таємним християнином. Батьки були віруючими людьми й побожно виховали свого сина. А вмираючи, залишили йому не тільки земний маєток, але й інший, набагато цінніший скарб – глибоко вкорінену в серці віру та любов до Бога. Ця міцна основа життя дала Димитрію силу пройти через усі випробування й відвагу віддати своє життя за віру в Христа.

Християнський початок життя Димитрія має особливе значення для нас. Його побожність від самого дитинства свідчить про важливість особистого пізнання Бога, яке створює надійну основу людського й духовного життя людини. Наша побожність змінить життя на краще й наповнить добром, коли спершу пізнаємо існування Бога, Його всемогутність і любов. А після цього запросимо Ісуса у своє життя, виконуючи Божі заповіді та Його науку. Тоді Спаситель відкриє нам значення віри, покаже, як нею жити та зміцнювати зв'язок віри з Богом.

Хто практикує свою побожність не з обов’язку чи традиції, а для власного добра, то поступово отримує глибоке розуміння Божої правди, науки Христа, особисто пізнає всемогутність і любов Бога. 

Через молитву і Святі Тайни людина має тверду віру й цілковиту довіру Богові. Це допомагає відчути силу й всемогутність, присутність Бога у щоденному житті.

Завдяки пізнанню Божої правди з допомогою молитви і Святих Тайн, Євангелія, міцного зв’язку з Богом зможемо відважно свідчити свою віру в Ісуса, словом правди та вчинками любові змінювати життя, наповняти його добром, Божими дарами.

Пізнання Бога дає нам мужність проповідувати Христову віру. А щира любов до Бога наповняє нас силою і відвагою віддати своє життя за віру в Христа.

Через віру й молитву святого Димитрія Боже благословення зійшло на його учня – Нестора, який переміг могутнього гладіатора Лія та на тодішніх християн. Так само через нашу віру й молитву, зв'язок любові з Ісусом, приклад християнського життя Боже благословення наповнить наше життя. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело