Проповідь Преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, у день свята святого і славного великомученика Димитрія Мироточця, 26 жовтня 2025 року, виголошена в часі Божественної Літургії в храмі святого великомученика Димитрія с. Лани Соколівські Дашавського деканату.

Слава Ісусу Христу! Вчечесні отці, дорогі брати і сестри!

Сьогодні Христовий свідок, великомученик та ісповідник Святий Димитрій своїм життям та смертю вступає у дійсність нашого сьогодення. Не дивлячись на відстань у часі та різні суспільно-історичні відмінності обставин життя, є багато чого, що змінам не підлягає. І одним з цих незмінних елементів є життєве свідчення віри перед світом людей, «завдяки» яким він і досі є окупованим гріхом.

Коли Ісус прощається з апостолами, то каже до них: «Якщо світ зненавидить вас, то знайте, що мене він зненавидів перед вами». Його пророче слово говорить про ненависть світу до посланого Отцем Спасителя, яку теж успадкують його послідовники. І в молитві на Тайній Вечері, він просить Отця не забрати їх зі світу, але захистити від духа світу. Але що таке дух світу і чим він є? Яким він є, цей дух зісвітщення, здатний ненавидіти і вбивати Ісуса та його учнів, прагнучи їх корумпувати, і таким чином і Христову Церкву?

Зісвітщення або секуляризація – це пропозиція способу життя. Світськість — це модель культури швидкоплинності, культури зовнішньої штучної маніпуляції, культури того, що є сьогодні, а не завтра, або що буде завтра, а не сьогодні. Вона складається з поверхневих вартостей. Ця культура не знає вірності, тому що змінюється відповідно до обставин, з усім шукає компромісу та домовленості. Вона є світською культурою буденності і одноразового використання відповідно до смаків споживання. Культура, у якій відсутня власна правдивість, бо вона засаджена у штучний ґрунт людського свавілля. Однак, це спосіб життя, який подобається багатьом християнам. Ніби і християни, але зісвітщені, духовно секуляризовані, і це одна з найгірших речей, яка стається з християнами, а тому з Церквою. Світська духовність є найгіршою, тому що вона є герменевтикою та способом життя, яке деформує суть християнства. І щоб вижити в проповіді Євангелія, вона ненавидить і вбиває.

Багато мучеників було вбито через ненависть до християнської віри… так, вони потерпіли за визнання доктринальних богословських та моральних істин, але не більшість. Більшість були переслідувані якраз світськістю, яка ненавидить віру і вбиває, як у випадку з Ісусом бо він не відповідав образу месії їх ідеології. Тому світське – це зовсім не поверховість! Воно має глибоке коріння в різних ідеологічних мутаціях, на яких основувалися релігійні і політично-економічні моделі та системи.

Воно по хамелеонівськи змінюється відповідно до обставин, але суть залишається незмінною. Сьогодні, це попозиція карикатурного cпocoбy християнського життя, яка пронизує все, навіть церкву. Світськість, облудна герменевтика, грим, вона все уподібнює до себе.

Апостол Павло був вражений, побачивши в Ареопазі жертовник з написом «невідомому богу». Він сказав що знає його і почав , проповідувати афінянам Євангеліє. Але коли пішла мова пpo хрест і воскресіння, їм стало нецікаво. Єдине, чого світське не терпить, це скандальність Хреста. Воно його ненавидить. Тому єдиною протиотрутою проти світського духа є Христос, розп’ятий і воскреслий задля нас, «ганьба для юдеїв, і глупота для поган».

Євангелист Іван, говорячи про світ, каже: «І ось перемога, що перемогла світ: віра наша». Єдине: віра в Ісуса Христа, розп’ятого і воскреслого. І це не означає бути фанатиками або відмову від діалогу з іншими людьми. Ні, але переконання віри, яка приймає наругу і глупоту Хреста, бо дає нам участь на Христовій перемозі. Тому наша перемога, «це наша віра».

Сучасне секуляризоване суспільство намагається протистояти християнству не відкрито, але більше приховано, імпліцитно. Заграє з ним на окремих темах гуманізму, щоб прищепити на ньому несумісні цінності, або принаймні схилити до толерування пропаганди та ведення суперечливих способів життя споживацтва та гедонізму. І якщо ми не бачимо напруги між Євангелієм та світом, то втрачаємо своє внутрішнє відчуття та проникливість своєї віри.

Минуло 1700 років від часу смерті, а слава про великомученика Димитрія живе до сьогодні в людській пам’яті! На його честь збудовано храми, укладено молитви та гімни, він допомагає з неба тим, хто його просить про поміч та рятунок. Спішімо і ми до святого великомученика Димитрія, щоб випросив для нас відваги й мужності виконувати Господню волю!

Просімо через його заступництво про благодать розрізняти, що є світське, а що євангельське, щоб ми не підлягали обману, бо світ ненавидить тих, хто є Христовими, як ненавидів Ісуса, який просив Отця: «Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише – щоб зберіг їх від лихого», щоб ми не стали невільниками секуляризованого світу. Амінь.

Джерело