Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

Місяць червень у нашій Церкві присвячено Ісусовому Серцю. До речі, як ви зауважили, повна назва нашого часопису – «Місіонар Пресвятого Серця Ісусового». Журнал засновано 1897 року з ініціативи Андрея Шептицького, який був тоді настоятелем Онуфріївського василіянського монастиря у Львові. Фактично часопис виник як втілення настанови папи Пія ІХ від 1856 р. про поширення культу Ісусового Серця в усій Католицькій Церкві.

Іноді можемо почути, що в первісній Церкві не існувало окремого почитання Ісусового Серця, тож і сьогодні, мовляв, цей культ не потрібний. На цей закид вичерпною є відповідь Яна Подобінського, священника з Ордену Найсвятішого Серця Ісусового: «Культ Пресвятого Серця Ісуса розпочався ще на Хресті, коли Найсвятіше Серце було проколене списом!»

До того ж Учительський уряд Церкви тривалий час (майже двісті років) вивчав приватні об’явлення, зокрема святої Маргарети Марії Алякок (1673–1675), у яких Ісус Христос просить про вшанування Його Серця, і дійшов висновку про потребу започаткувати цей культ.

Культ Пресвятого Ісусового Серця – це культ Божої любови. Здебільшого ми сприймаємо це твердження поетично-сентиментально, тим часом ідеться про богословський рівень пошанування Христового Серця, про дослідження євхаристійних чуд, коли хліб у Святому Причасті перетворювався на зріз серцевого м’яза людини.

Маємо справу з Божою таємницею – водночас із запрошенням до спасіння. А дорогою до неба є Його любов між нами, любов у чистому вигляді, яку насправді легко впізнати. Це любов хлопчика, який погодився здати кров для хворої сестрички й не підводився з ліжка після процедури – чекав на смерть. Яким було його здивування, коли медсестра запевнила його, що він не помре, що він після цього житиме! Але рішення здати кров хлопчик прийняв перед тим. Тож він свідомо віддавав сестрі своє життя! У цій ситуації донором був Сам Ісус, у жилах цього маленького святого текла Його кров, у грудях дитини билося Його Серце.

Світло Ісусового Серця також допомагає розпізнавати зло. Навіть якщо воно маскується під любов, брехливо говорить про бажання миру чи перемир’я, навіть якщо воно фальшиво призиває ім’я Боже і робить на собі знак хреста. Зла багато, і воно вбиває. Але воно не переможе. Саме тому Ісус дає нам у цій долині сліз і гріха ще один засіб порятунку – Своє Серце. Ми не самі перед обличчям ворога. Віримо й відчуваємо, що наші серця дорогі Христові:

Бог не виїхав з України.

Він сьогодні із нами є…

Кожне серце для Нього – цінне.

Сил, любови це додає.

(Наталія Мартинюк)

Прикметно, що на гербі новообраного Папи Римського Лева ХІV є зображення серця – людського (точніше, святого Августина), яке нагадує про його навернення («Ти пронизав моє серце Твоїм словом») і фактично є нашою загальною відповіддю на заклик Господній до любови і миру.

Бог не виїхав з України. Тож будьмо вірними Йому. Просімо Господа, аби стали пророчими слова святого папи Івана Павла ІІ: «Нехай на руїнах ненависти і насильства постане цивілізація Серця Христового».

Ієромонах Христофор Ганинець ЧСВВ,
головний редактор

Джерело