Насправді йдеться не про створення «нового артефакту», а про наукову реконструкцію зображення втраченої ікони Спаса, яка ґрунтується на дослідженні древніх свинцевих печаток XI–XII століть. Вчені використали ці печатки як історичне джерело, щоб відновити, який вигляд мало зображення на іконі, а не саму ікону як предмет.

Російські сайти та анонімні Telegram-канали поширюють інформацію про те, що Український інститут національної пам’яті нібито «сфальсифікував» старовинну ікону – «переробив під старовину» сучасне зображення і видав його за унікальний артефакт XI ст. У публікаціях сказано, що «ніякої реконструкції не існувало», а українські історики нібито «створили підробку» для того, щоб «вигадати давність української церкви».

Скриншот – chernigov-news.ru

Насправді ці заяви – не що інше, як свідома маніпуляція. Проєкт, про який йдеться, не має нічого спільного з підробкою чи фальсифікацією. Український інститут національної пам’яті (УІНП) під керівництвом історика Олександра Алфьорова справді представив роботу, пов’язану з образом стародавньої ікони з Чернігова, проте йдеться не про «реставрацію» чи «відтворення оригіналу», а про науково-мистецьку реконструкцію втраченого зображення.

Проєкт був присвячений Спасо-Преображенській іконі – центральному образу кафедрального храму Чернігова, який датується початком XI століття. Оригінал ікони не зберігся: за історичними даними, вона, ймовірно, загинула у XIII столітті під час монгольської навали. Дослідники не стверджують, що знайшли стародавній артефакт – їхня мета полягала в іншому: відтворити візуальний образ втраченого зображення на підставі збережених свідчень, щоб показати, який вигляд могла мати ікона, коли вона існувала.

Основою для такої реконструкції стали три середньовічні свинцеві печатки – сфрагіси XI–XII століть, знайдені на території стародавнього Чернігова. На цих печатках зображено Христа Спасителя, який сидить на престолі, з жестом благословення та хрестчастим німбом. Ці знахідки давно відомі науці та описані у дослідженнях самого Олександра Алфьорова, зокрема, у його публікації «Географічні назви за новими даними української сфрагістики ХІІ ст.».

З огляду на іконографічні особливості цих печаток – положення постаті, трон, книгу в руці, складки одягу – історики дійшли висновку, що саме такий тип зображення міг бути у центрі стародавнього чернігівського храму. На основі аналізу візантійських та давньоруських аналогів XI століття художник Андрій Комарницький створив реконструкцію – художнє відтворення того, який вигляд могла мати ця ікона.

Важливо наголосити, що цей проєкт – не реставрація і тим більше не «підробка». Реставрація передбачає фізичне відновлення оригінального предмета мистецтва, який зберігся, хай і в пошкодженому стані. У випадку з проєктом УІНП жодного оригіналу не існує. Наукова робота полягала у реконструкції зображення – спробі визначити, що саме могло бути зображено на стародавній іконі, й подати це у художній формі. Тобто дослідники відновлювали не сам предмет, яке його образ – з урахуванням історичних і археологічних даних.

Усі етапи роботи були відкритими та документованими. Після презентації реконструйований образ було передано до Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», де він став частиною музейної експозиції.

Раніше StopFake аналізував дезінформацію про те, що Інститут національної пам’яті України «у рамках «декомунізації» нібито порадив ветеранам «одягати радянські нагороди на внутрішню частину піджака, щоб їх не було видно».

Джерело