24 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників». Цим Законом уперше на законодавчому рівні врегульовано питання праці домашніх працівників.

Кодекс законів про працю України доповнено новою главою XI-А «Праця домашніх працівників», якою визначено поняття домашньої праці та домашнього працівника, установлено основні трудові права, обов’язки, соціальні гарантії та порядок оформлення трудових відносин.

Основні зміни:

Письмовий трудовий договір

Відповідно до статті 24 КЗпП України, трудовий договір між домашнім працівником і фізичною особою – роботодавцем укладається у письмовій формі у двох примірниках. Кожна сторона зберігає свій примірник, який має однакову юридичну силу. У договорі можуть бути передбачені додаткові пільги, гарантії або соціальні умови за домовленістю сторін.

Реєстрація договору

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2024 року № 967, роботодавець подає до Державної податкової служби України повідомлення про прийняття або припинення трудового договору з домашнім працівником.

Сплата єдиного соціального внеску

Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 19 вересня 2024 року № 454, домашні працівники, які виконують роботу у межах трудових відносин, можуть брати добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, сплачуючи ЄСВ у розмірі 22% від визначеної ними суми доходу (стаття 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»).

Соціальні права та гарантії

Домашнім працівникам забезпечується:

– право на відпустку (ст. 74 КЗпП України);

– оплата праці не нижча за мінімальну (ст. 3 Закону України «Про оплату праці»);

– право на безпечні умови праці (ст. 153 КЗпП України);

– захист від дискримінації у сфері праці (ст. 2-1 КЗпП України).

Хто вважається домашнім працівником

Домашнім працівником – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин із роботодавцем –фізичною особою.

Домашня праця включає:

– догляд за дітьми, людьми похилого віку, особами з інвалідністю;

– приготування їжі, прибирання, прання, прасування;

– ведення домашнього господарства, догляд за садом або –присадибною ділянкою;

інші регулярні оплачувані роботи для забезпечення функціонування домогосподарства.

Не вважається домашньою працею діяльність, яка виконується епізодично або нерегулярно (менше ніж 40 годин на місяць), має разовий або короткостроковий характер, не передбачає постійних трудових відносин.

Відмінність від надомної та дистанційної праці

Домашня праця – це робота для домогосподарства, де роботодавцем є фізична особа.

Натомість надомна чи дистанційна праця – це виконання завдань для підприємства або установи поза її офісом (вдома або онлайн). Це різні правові режими, які мають окреме регулювання у трудовому законодавстві.

Пам’ятайте:

Офіційне працевлаштування – це захист ваших прав і гарантій.

Легальна праця – це страховий стаж, лікарняні та пенсія в майбутньому.

Неоформлена праця позбавляє соціального захисту як працівника, так і роботодавця.

« повернутися

Джерело